Аліса ГАВРИЛЬЧЕНКО. Насамперед про жанр

Говорячи про будь-який літературний жанр, ми зазвичай маємо на увазі детектив, або жіночий роман, або готичний, або взагалі коротку прозу – новелу, оповідання, проте не замислюємося над самим словом «жанр».

Тим часом більшість читачів звертає увагу насамперед на це. Той, хто звик до сентиментальної прози, навряд чи розгорне жахи, комусь не до вподоби фантастика, хтось кривиться від однієї згадки про вестерн.

Тобто.

Жанр окреслює читацьку аудиторію. Він є своєрідною країною, в якій мешкає письменник та його читачі, й може стати для автора-початківця як Батьківщиною, так і чужиною з незрозумілою мовою, до того ж із дивацькими правилами. 

Щоб зрозуміти, який саме жанр є «рідною землею», і не влізти в «болото», автору достатньо лише поглянути на власну бібліотеку. Що він найбільше читає тепер, чим захоплювався раніше? Якщо історичними романами, то, найімовірніше, саме в цьому жанрі автору писатиметься найлегше. Оскільки кожен жанр характеризується певними сюжетними та стилістичними ознаками, автор мусить добре знати їх або хоча б інтуїтивно відчувати спершу.

Те ж саме стосується детективу. Якщо автор-початківець ніколи не захоплювався ним і не читав сучасні або хоча б класичні детективи, дуже важко буде оселитися в цій країні злочину та покарання, яка вимагає знання законів детективного жанру. Перш ніж узятися до роботи, автор мусить прочитати силу-силенну книжок цього жанру та ще й поцікавитись у класиків, як писати детектив, яких помилок вони припускались, чи можливе розслідування за допомогою магії, а не шляхом дедукції…

Адже автор, який не досліджував детектив, але планує оповідання чи роман у цьому жанрі, ризикує або «відкрити Америку», повторивши те, про що писали задовго до нього, або створити взагалі не детектив. Те ж саме стосується інших жанрів: і жахів, і мелодрам, й історичних романів тощо.

Варто зауважити, що бували винятки. Наприклад, Артур Конан Дойль  не любив власного персонажа – Шерлока Холмса, навіть ненавидів його, вважаючи себе насамперед автором історичних романів, а не простацьких детективів. Однак видавці й читачі продовжували вимагати саме Холмса. Конан-Дойль щиро не розумів, навіщо знову і знову розкривати злочини, що взагалі може подобатися в цій «не літературі», однак… саме Шерлок Холмс популярний досі, тоді як історичні романи сера Артура сьогодні мало хто знає. Час виявився найліпшим критиком і подарував безсмертя саме Холмсу, хоч як не намагався автор протестувати проти цього. Він бажав виглядати серйозним письменником, а не батьком набридливого персонажа з лупою в руці.

Такий виняток із правил не означає, що автор-початківець має тепер уважати детектив «не літературою» і ненавидіти власних героїв (якщо створить їх). Це лише означає, що варто зрозуміти те, чого так і не збагнув Конан Дойль, навіть коли створив шедевр. Варто зрозуміти саме детективний жанр, оселитися в цій країні. Точніше в області, адже детектив є одним із різновидів пригодницької літератури, належить до країни пригод, відрізняючись тим, що втаємничує читача у деталі, пов’язані зі злочином. Саме злочин та розслідування – серце детективного жанру.

Часто-густо автори-початківці помилково вирішують, що жанр, будь-який, не лише детективний, обмежує письменника, примушуючи вдаватися до сюжетних та стилістичних прийомів, які повторюються знову і знову (схоже, так вважав і Конан Дойль). Але насамперед жанр не обмеження, хоч він і має свої кордони. Жанр – це основа для творчості, простір, якого потребує автор.

Основою детективного жанру є злочин і розслідування. Якщо немає цієї основи, немає й детективу. Також детектив залишає читача невдоволеним, якщо наприкінці не бере гору справедливість – той, хто скоїв злочин, має бути покараний.

В усьому іншому жанр детектив надає фантазії автора величезний простір. Можна додати елементи містики чи фантастики, жахів чи, навпаки, комедії. Недарма існують і фантастичні, й історичні, й іронічні детективи… Жанр не обмежує автора, а додає простір. Необхідно лише знати та розуміти жанрові правила, не ігнорувати їх. Адже й порушувати правила неможливо, якщо їх не знаєш.

Це той випадок, коли незнання закону не звільняє від відповідальності.

Це детектив.

 

Джерело: ЛітМайданчик

Поділитись ланкою в соціальних мережах

Залишити відповідь

Щоб прокоментувати, відрекомендуйтеся за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *