Анатолій МІЛЕЦЬКИЙ. У супроводі чорних сосен йти…

У супроводі чорних сосен йти

Туди де морок п’є від самоти

 

Туди де рік замерзлу глибочінь

Не розіб’ють й найспрагліші мечі

 

Де зломлений надмірністю століть

Загаслий місяць в урвищі лежить

Поділитись ланкою в соціальних мережах

Залишити відповідь

Щоб прокоментувати, відрекомендуйтеся за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *