Гліб ЗИМА. Мій поточений шашілем рай…

Мій поточений шашілем рай –

Ні позбутися, ні оминути.

Знову й знову здіймають пилу салюти

Наполоханих янголів зграї.

 

На прокльонах замішані співи,

То хорал оскопле́них самців  

Знову править у церкві моїх гріхів

І щербато сичать херувими.

 

У холодний липкий антимис,

Загорнувши приспа́ну Марію,

За собою несуть і стиха радіють

Що вколисати її спромоглись.

 

І старий в цвілі слів заповіт,

Перетягнутий грубою шкірою,

Що так довго служила мені разом з вірою,

Ліг на відкуп волхо́вних царів.

 

Так беруть звідусіль данину на вівтар

Правди нової, віри в тілесне,

На брамі повсталого Царства Небесного

Їх чекатиме інший цар…

 

А десь в саду посохлої оливи,

На смітнику старих передосвячених дарів

Цар справжній призове усіх своїх катів,

Закисне час і трапезу затіють дрозофіли.

Поділитись ланкою в соціальних мережах

Залишити відповідь

Щоб прокоментувати, відрекомендуйтеся за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *