Валерія СЕРГЄЄВА. Лише обіймай мою тінь уночі

Пропускай мене крізь себе червоною ниткою,

Обгортай нею чорні крила янгола.

Пір’ями гайвороння лоскочи собі вії,

Моїм голосом шепочи життя свого фабулу.

Розбивай посудини, де кров моя міститься,

Що її ти п’єш як звичайнісіньку воду,  

Наштромляй моє серце на суху ікебану пісні

І порівнюй мою та каміння природу!

Але тільки обіймай мою тінь уночі:

Вона сходитиме зі стін та лягатиме

Поруч з тобою на самотню постіль,

Аби бути бодай частинкою, крихтою, атомом

У твоїх холодних обіймах

Тільки заплющивши очі, ти зможеш її побачити,

Як сліпий весляр бачить бурю на грізному морі,

І ти зможеш стінам вночі віддячити

За те, що тінь зберегли для обіймів з тобою…

Поділитись ланкою в соціальних мережах

Залишити відповідь

Щоб прокоментувати, відрекомендуйтеся за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *