Аліна УМРИХІНА. Лицемірство

У банкеті нічних карнавалів,

Де шампанське стікає рікою,

Тонуть в піні веселощів зали,

Захлинувшись хмільною юрбою.

Де на стінах вчепилися тіні,

Щоб не втрапити свічці на очі,   

Чути дзвін каблуків у сплетінні

Гучних оплесків сонної ночі.

У відлунні тім маска з’явилась.

Темне віяло стискують руки.

Чорним шовком, мов хвилею, вкрилась

Й оніміли від холоду звуки.

Раптом рве з себе маску примара

І шалено над нею регоче.

Накриває гостей чорна хмара,

Переляком наповнює очі.

Хоч давно маскарад закінчився

Нова маска на ній проросла…

Свинцем посмішки погляд налився

Там, де шкіра раніше була.

І хоч кров заморожує страх

Чутно шепіт: «Хто це в масці знову?»

Блиск насмішки в прозорих очах:

Лицемірство я ваше, панове!

Поділитись ланкою в соціальних мережах

Залишити відповідь

Щоб прокоментувати, відрекомендуйтеся за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *