Анастасія ЮНИК. Як добре мені між підводних стеблин…

Як добре мені між підводних стеблин:

колір блідий,

тиша німа

й глибина.

Ми кохали,  здавалось, давно.

Ми забули земні ті слова.  

 

Як добре мені між підводних валів:

холод бадьорий,

риба слизька

і в’язка дрімота.

Падаль з’їдається раками враз.

Межі законів стираються – два.

Легко й прозоро стає між води.

Піна змиває мурів сліди.

І немає стін вище за ті,

що несвідомо звели ми самі.

Поділитись ланкою в соціальних мережах

Залишити відповідь

Щоб прокоментувати, відрекомендуйтеся за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *