Лев БЕЗХАТНІЙ. Колись

колись я помру назавжди з’єднаються вії

газети напишуть помер ще один паразит

ніхто не заплаче хіба що бармени й повії

ніхто не зрадіє читаючи мій заповіт

 

колись я помру лишиться маленький контейнер

не в стилі моєму масивні могили й хрести  

зі мною помре мій єдиний товариш Альцгеймер

і всі ненаписані давнім знайомим листи

 

усі сподівання розбиті емоції стерті

колись я помру зупиниться серцебиття

не відчувши жодних надій що стосується смерті

не побачивши жодних ілюзій щодо життя

Поділитись ланкою в соціальних мережах

Залишити відповідь

Щоб прокоментувати, відрекомендуйтеся за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *