Мар’ян КОНДРАТЮК. Мій революціонер

Масштабніших революцій, ніж було не стане.

І той, хто героєм не встиг побувати.

Свинцевий рюкзак за плечами зав’ялий,

Розкидає канителі свинцевий запах.

Десь між метро, між північчю та нотами.

 

Ці сумки з тканини, що пропахли шкірою,  

Скоро запахнуть в’яленим жахом.

І ніхто не воскресне між парафією та неділею,

І ніхто не змовчить, коли читають літургію.

 

Наступна станція – жах, наступні двері – пекло і мерво.

І сірі ці всі, всі сірі клопи,

Ті, що деруться до ніг, як за м’ясом,

Тобі запхнуть між двері та сни.

Кому вниз, кому вверх – вже вони знають.

 

І сходить паніка на спад,

І сходи панують над спорожнілими.

І котяться вниз,

І він вже просяк…

Так помирає дух героїзму

Поділитись ланкою в соціальних мережах

Залишити відповідь

Щоб прокоментувати, відрекомендуйтеся за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *