Олена ПОНОМАРЬОВА. Він сказав – ти вдавишся відчаєм…

Він сказав – ти вдавишся відчаєм.

В домовині лежати уквітчана

Будеш.

Дружиною темного лорда

Станеш.

Гниллю смердітимеш гордо,

Панно. 

 

Нестимуть тебе по узбіччю,

Вздовж брудно-імлистої річки.

Кинуть

Вінок твій, – поверх багнюки

Ляже.

Гнізда в нім зів’ють гадюки

Вражі.

 

Поміж сплячих дерев, велично

До сірого неба обличчям

Лишуть.

Хай очі до тебе ніхто

Не зверне.

Забутою, мила, ти ляжеш

В землю.

 

Кривавим прокляттям одвічним,

Нехай, тебе темні язичники

Вкриють.

Навколо могили костри

Розпалять.

Він каже – зустрінемось в пеклі,

Панно.

Поділитись ланкою в соціальних мережах

Залишити відповідь

Щоб прокоментувати, відрекомендуйтеся за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *