Пол ДЕЗМОНД. Троянди червоні

Троянди червоні налилися кров’ю,

Обвившись навколо і стиснувши міцно

Стеблом шматок плоті, ще теплий – живий.

Те тіло кричало від страху і болю,

Стеблом все сильніше стискала його,

Немов би хотіла напитися крові, 

Коріння своє промочити вином.

А тіло молилось, стогнало від болю

І каялось Господу, грішним було.

Та квітка сильніше стискала його,

Напевне молитви почуті не були…

А може пробачення просто не чули…

А може і Господа в світі нема…

Проте, не важливо – нема чи почуті…

Бо квітка на шмаття ту плоть розрива.

Чому на троянді шипи проростають?

Вона ж так прекрасна, така чарівна.

Чому гарна квітка убити готова?

Людина, можливо, гріхом довела…

Поділитись ланкою в соціальних мережах

Залишити відповідь

Щоб прокоментувати, відрекомендуйтеся за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *