Джон ГНАТІВ. Сни

I.

 

Я бачив сни,

де колір смерті був

кольором уст моєї любові,

 

а меланхолія –

тремкою квіткою

на рівнім плесі її долонь. 

 

 

В одному сні

маленька хатка мого мовчання

зітхала побіля цвинтаря

її волосся, і я ходив

 

найтоншою з його стежин.

 

Заплющені очі мої бачили

речі повні наготи,

розплющені вуха чули

найгомінкішу з тиш.

 

 

III.

 

Тоді я бачив сон,

де колір смерті був

кольором голосу моєї любові,

 

і колір той був вологої зорі.

 

І повінню він здіймався

наді мною, і лезом блискавиці

полював в пітьмі, а я

 

всякчас не пійманим лишався,

акробатично балансуючи

на лінії дощу.

 

IV.

 

А потім я мав інший сон,

де колір смерті був

прозорим, і я носив його

щодень, мов одяг,

 

бо ні любові, ні маленької

хатки у мене не було,

 

лиш темна квітка на долоні.

 

V.

 

Тоді я прокинувся,

і чорний ворон

на одній з могил

сказав мені, що мертві

 

снів не бачать.

Поділитись ланкою в соціальних мережах

Залишити відповідь

Щоб прокоментувати, відрекомендуйтеся за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *