Марія ЖОЛКЕВСЬКА. Глибока ніч

Глибока ніч. Не видно зір.

Гуляє вітер в полі.

Занурившись в цей жах із головою,

В душі бринить кінець.

Не бачу вічного світила,

Бо все – це твої руки сотворили. 

А поки мавки виповзли з болота,

Допоки темрява панує в світі цім,

Я буду знати, що в тобі лише недоля,

А вранці покохаю, як завжди.

Моє буття давно не має сенсу,

А ти мій головний тягар людський,

Повір, для тебе, я смішна забава,

А ти для мене як останній маків цвіт.

Звичайно, ми давно в брехні з тобою,

А в правді злість і ненависть думок,

Мене забрали в ниті твої чари,

А ти чаклуєш з подругою вдвох.

Прошу! Пусти! Віддай мені рятунок,

Розбий це марево з мого життя!

Мені вже страшно бачити минуле,

Де я щасливий в радості буття.

Ти засмієшся, подаруєш келих,

Я вип’ю і піду в той самий день.

От тільки верби падають від вітра,

А я стою у полі як мішень.

Поділитись ланкою в соціальних мережах

Залишити відповідь

Щоб прокоментувати, відрекомендуйтеся за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *