Ірина МОРОЗОВА. Хата

Ніч, тиша, тільки темні тіні,

Що ходять тихо коло хати.

І сови з круглими очима

Прийшли тут спокій колисати.

Пустеля дика серед двору,

Що  вже поріс  чагарниками. 

Коли ж була жива ти, хато,

І хто тут мешкав під дахами?

Дрімає стомлена черешня,

Схилила віти до травиці

І тільки совам, тільки совам

З очима круглими не спиться.

Торкнеться вітер тихо вітів

Залопотять вони тривожно.

І озоветься  гірким стоном

Оселя, що давно порожня.

Вікно без шибки прочинилось

Завіса плещеться під вітром.

І ходять тіні тихим двором

Такі ж, як вітер не помітні.

І навіть ніч немов темніша

Над хатою не блимнуть зорі.

І  ніби привиди  дерева

Стоять  старечі і суворі.

В дверях прочинених здається

Сама мара за мить постане.

І кажани летять під стріху

Життя шукають заблукане.

Поділитись ланкою в соціальних мережах

Залишити відповідь

Щоб прокоментувати, відрекомендуйтеся за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *