Леся ЯСИНЕЦЬКА-ЄГОРОВА. Тобі не зрозуміть

Не тисни чорне небо своєю самотою

іди до бога свойого

тобі він ближче ніж мені

а я чекатиму

може тебе почує він

а може вдасть що справ багато 

й відвернеться на мить

а ти пропаща вже душа

щемить у грудях

серце плаче

тобі не зрозуміть

у той невідворотній день

ти теж похмуреє було

стояло відсторонено стіною

і безнадійно споглядало гріх мій

а може через тебе бог не чув мої молитви

а може з богом ви побились об заклад

тепер ось хмуришся із програшу свого

ще маю час

тоді ж прийде по мене він

а поки що з тобою поговорю

пече у грудях

важко дихать

тобі не зрозуміть…

ті спомини ятрять мене щодня

я бачу тіло бездиханне мертве

я вбив його!

ненавиджу себе за це

ненавиджу я цю війну

але ж тобі не зрозуміть…

він був у тій війні по інший бік

вождям своїм він свято вірив

не вбив би я його то вбив би мене він

якби ж я повернувсь туди

я б кинув зброю долі

всміхнувся би йому

закрив би очі й мовив

стріляй! земне життя ніщо

цить! небо народжене в печалі

мовчи в неспокої своїм

я чую кволі кроки за спиною

щемить у грудях

серце плаче

тобі не зрозуміть

Поділитись ланкою в соціальних мережах

Залишити відповідь

Щоб прокоментувати, відрекомендуйтеся за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *