Євген ОНОФРІЙЧУК. Обмін

Я вп’яте чи вшосте прийшов в дім мерців.

Серед ночі босоніж ходив кладовищем.

Споглядав на хрести, плити могильні.

Дивився на тінь свою в променях ночі.

Шукав те, що не бачуть людські очі.

Чекав я годину, і дві я чекав, 

Аж доки час півночі вже не настав.

Місяць в зеніті, свічка в руці

Я сиджу на вологій траві.

Чирк запальнички – свіча запалала.

Скакаюча тінь на могилу упала.

– Здраствуй мій друже, – сказала вона.

Я стрепенувся, мурашки по спині.

– Тебе я покликав говорить нині.

– Питай ти скоріш і вшивайся хутчій.

Інакше потрапиш в руки Малій. –

Він витягнув руку з могильной плити,

Вказав у бік старого хреста.

– Ориська вже знає, що ти тут ходив.

Тож начувайся, побійся Христа.

– З Хазяйкою сам я, дозволь розберуся.

Ти краще скажи мені як тут опинився?

Не мав же ти права тут будь хоронений.

Ти вісильник, чи ж потопельник?

– Тобі яке діло хто я такий?

Мене не оживиш ти всеодно.

– Звісно у цьому ти правий,

але мінятися можна…

Мені все одно.

Ззаду, з-за спини я відчув льоду дотик.

– Милий, навіщо до мене прийшов ти?

Я розвернувся, побачив дівчину.

Світилась вона, була вся в павутинні.

– Хочу до тебе. Не можу вже жить.

– Так ось, що я повинен зробить!!!-

Крикнула тінь й засміялась щосили.

– Добре, давай! Орисю, помилуй.

Я погляд перевів з красуні на тінь,

Дістав довгий ніж і провів по руці.

Капнула кров на могилу – я впав.

Зникла з могильного каменя тінь.

Сонце на горизонті з’явилось.

Потойбічне подружжя

Під землею сховалось.

Біля могили встав чоловік.

Тіло моє від п’яток до вік.

– Дякую хлопче за дане життя.

Знайду винуватця через якого вмер я.

Поділитись ланкою в соціальних мережах

коментарі

Залишити відповідь

Щоб прокоментувати, відрекомендуйтеся за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *