Соломія БУРБУЛЕВИЧ. Кінець Одіссеї

Боятись світу чи себе боятись?

Чи знаєш, що ховається в тобі?

Ти все шукав щось й марно утікаєш,

Бо тінь минулого наздожене, повір…

 

Запах лаванди увійшов в кімнату,

Від страху руки то німіють, то тремтять 

І погляд зболений осатанів від жаху,

Що сам чинив, без каплі каяття.

 

Самотній в натовпі. Всім байдуже до тебе?

Ти перший збайдужів геть до усіх.

І можеш більше не картати долі

За помилки, що власноруч чинив.

 

Не бійся темряви, бо тільки тут не видно

Хто ти насправді, скільки злочинів вчинив,

На поклик Дударя не відгукнувся,

Ти сам по собі все життя прожив.

 

Долину Райдуг сплюндрувавши кров’ю,

Своє майбутнє у банкнотах утопив.

Чи варте це твоїх страждань сьогодні?

Заради цього ти життя прожив?

 

Останній день. Ну ось і все. Завіса.

Твоя вистава втратила свій сенс.

Без глядачів нікчемним є фіаско,

Хай як старався, вразити –  не зміг.

Поділитись ланкою в соціальних мережах

Залишити відповідь

Щоб прокоментувати, відрекомендуйтеся за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *