Маркус НОРД-РЕЙ. Шляхи вигнанця

Навкруг лише пустка, зруйнований храм тишини,

І вітер пронизує виєм могильну пітьму.

Крізь крил шурхотіння  десь кроки звучать вдалині —

Блукає там хтось, чия ноша — іти самому́.

Крізь попіл, що тліє, й кістки, що зсипаються в прах,

Круго́м він блукає, безликі минаючи тіні, 

У склепі покою, де вічно панує лиш страх,

Де вітер тужливо несе передсмертні видіння.

Заблукані душі тремтять в мерехтінні ночей,

І замок покинутий місячним сяйвом залитий.

Блукає скиталець у величі царства смертей,

За покликом йде, що примарною тайною вкритий.

Над стінами брами химери тужливо ревуть,

А вітер зловісний між вікон розбитих гуляє.

Снують силуети і манять, до себе ведуть.

Мандрі́вник, від страху завмерши, у замок ступає.

Безгласні примари в уламках розбитих дзеркал,

І крил шарудіння звучить, мов у давньому сні.

В покоях забутих скиталець розгадки шукав,

Здіймався  по сходах до вежі в глибокій імлі.

Спокусливим поглядом манить до себе портрет,

І вежі порожня очниця у темряві зяє.

Із  подихом смерті холодний пливе силует,

Лиш образ його у пітьмі загадково згасає.

Фігуру побачивши, скрикнув блукач і завмер,

А шепіт загробний примусив його затремтіти:

«Непрошений гість, як посмів ти будити мене,

Наважившись в темряві замку безцільно ходити?»

Промовив бродяга: «О дух, що заблуд у віках!

Я збився з дороги в обителі мертвих забутій.

Повідай секрет, що бринить у застиглих літах:

Як вихід знайти з того шляху, що тут, на розпутті?»

Здригнувся тоді силует, і почулися кроки,

Він поглядом тоскним торкнувся невидимих пут:

«Не вибратись звідси. Я мучуся тут сотні ро́ків.

І в часі завмерлому б’ється відлуння спокут.

Я долі вигнанець, блукаю в полоні страждань,

Де тіні, кружляючи, душу до болю терзають.

Навіки в неволі, я чую відгомін ридань,

Які над землею приречені тіні здіймають.

Гірку насолоду я п’ю від диявольських мук,

В кайдани печалі закутий, гріхом оповитий.

Хоч раз опинившись у холоді ка́м’яних рук,

Вернутись не зможеш. Навіки ти Тьмою укритий».

Поділитись ланкою в соціальних мережах

коментарі

  1. Ірина сказав:

    Даже цікавий, як на мене, найкращий вірш.

Залишити відповідь до Ірина Скасувати відповідь

Щоб прокоментувати, відрекомендуйтеся за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *