Юлія ПЕРЕГУДА. В лабіринті
В лабіринті болю втрачаю твої сліди…
Я ввійшов з надіями в дім твій, а вийшов – без
Ти цей світ покинула, сплинула, назавжди
Я втрачаю сили, втрачаю розум, втрачаю сенс
Ніч прийшла, а на небі нема зірок
Кожен рух мій – виклик, страху наперекір
Я тамую подих, і чую за кроком крок –
Йде за мною відчаю хижий звір
Я блукав наосліп без світла і без тепла,
З серцем зраненим, закривавленим від тортур
Відкривав я двері для того, щоб смерть ввійшла,
За дверима – сірий холодний мур
Мої крила зрізані, як піднятися, як літати?..
Я приречений, вже не вирватись втікачу
До вікна дійшов я, на ньому – залізні грати:
Ані вверх, ні вниз – не зірвуся, і не злечу…