Юлія ПЕРЕГУДА. В лабіринті

В лабіринті болю втрачаю твої сліди…

Я ввійшов з надіями в дім твій, а вийшов – без

Ти цей світ покинула, сплинула, назавжди

Я втрачаю сили, втрачаю розум, втрачаю сенс

 

Ніч прийшла, а на небі нема зірок

Кожен рух мій – виклик, страху наперекір 

Я тамую подих, і чую за кроком крок –

Йде за мною відчаю хижий звір

 

Я блукав наосліп без світла і без тепла,

З серцем зраненим, закривавленим від тортур

Відкривав я двері для того, щоб смерть ввійшла,

За дверима – сірий холодний мур

 

Мої крила зрізані, як піднятися, як літати?..

Я приречений, вже не вирватись втікачу

До вікна дійшов я, на ньому – залізні грати:

Ані вверх, ні вниз – не зірвуся, і не злечу…

Допомога сайту

Картка
4731 1856 1518 3420



Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.



Наша кнопка ///