Назарій ЯБЛІНЧУК. Образ в каптурі

Вийшов образ істинний із тіні

Печально очі долі опустив

Як довго він томився у терпінні

Й ночами вовкулаком вив

 

Як довго мацав свої вени

Як довго місце смерті грів

Як довго очі не зводив зі сцени

На якій дух його горів

 

Як вимучив свої зіниці

І ступні в кров порозбивав

В бігу до чистої зірниці

Яку придумав сам і сам підняв

 

Із дна морського

Де метеоритом

Вона пролежала багато літ

Не брав поради у нікого

І не радивсь з світом

Коли зібрався у похід

 

До незбагненного

До квінтесенції свободи

До центру всіх людських переживань

Та тіло смертне

І в часи негоди

Він потопав в ріці страждань

 

Тепер же вільний

Ланц порвався

Твого предивного і юного життя

І погляд пильний заховався

Під мантією чорного шиття .

Поділитись ланкою в соціальних мережах

Залишити відповідь

Щоб прокоментувати, відрекомендуйтеся за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *