Наталка РОДИНА. Скажіть мені, мудрі…

Скажіть мені, мудрі, чи може людина

Що-небудь забрати собі в домовину?

Чи може майно і безмежне багатство

Сховати людини душевне жебрацтво?

Скажіть, чи з`їдатиме власну дитину

Те, що себе називає Людина? 

Чи може ОТЕ називатися «тато»,

Що матір дітей своїх хоче стоптати?

Скажіть мені, мудрі, як житимуть діти,

Коли на галявинах гнитимуть квіти?

Якими вони мусять зростати,

Як коршун ятрить і бентежить їх мати?

Спиніться, одумайтесь, змилуйтесь, люди!

З такими ділами в вас серця не буде.

Не буде веселки, дощу, навіть ранку,

Як душі зжерете ви ще до світанку.

Тож дайте на волі ви дітям зростати

Хай будуть щасливі вони й їхня мати.

Хай простір незвіданий лагідним буде.

Нехай виростатимуть з них справжні ЛЮДИ!

На світі всі знають, не може людина

Нічного забрати з Землі в домовину.

То все реквізит для людської вистави…

Усі ж пам’ятатимуть зроблені справи.

Поділитись ланкою в соціальних мережах

Залишити відповідь

Щоб прокоментувати, відрекомендуйтеся за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *