Іра ПАМ’ЯТАЙ. Цілунки і квіти

31 грудня мені робили відправу

Приходили люди, знайомі й не дуже,

Цілували мене у лоба, казали:

«Земля тобі пухом»

 

Ось підходить до мене сусід

Він виходить на люди вкрай рідко, 

Що обмежено в просторі й часом,

Безтурботно цілує мене у лоба

 

Ось Марія моя вдає неспокій,

Та насправді вона чекала цього

Чоловік її курить цигарки.

І по осторонь вдаваний відчай

 

Та коли підходить баба моя

Вона не цілує й не плаче

Вона просто дивиться в очі

І незграбно тримає вінка

 

Хлопчику, де ти мій хлопчику?

Пам`ятаєш, сиділи у когось на хаті

Пили червоне, ковтаючи смерть,

Не торкались ні разу

Святих Єрусалимських ідей

Були гордими, тамували червоним нагоду

 

А тепер на моїх сухих руках

Твої зламані квіти

І не в ритм, і не в такт

Співаєш мені відправу

На своїх вологих вустах…

Поділитись ланкою в соціальних мережах

Залишити відповідь

Щоб прокоментувати, відрекомендуйтеся за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *