Роксолана ЖАРКОВА. Зберегти до завтра

Один із тих, хто плаче над нею, коли вона спить.

Поки літо ще довге: ще встигнеш зібрати всі вірші і вишні.

Встигнеш все з’їсти, розганяючи втому, спраглість і сить.

Заковтавши слова – двозначні, порожні, колишні…

Не вір.

Хай вертається в нірку спогадів чи до решти зношених-вже речей, 

Залишених на балконі про всяк… (випадок? вигадок?),  та не для всіх, та не…

Він ховається в тіні твоїх зібраних-вже валіз, у засмазі твоїх плечей,

Спиваючи твою ласку, як щось соковите й сумне.

На твоє світло злітаються ті, що знають про біль усе.

І босий Хтось промочує ноги високим твоїм літом.

І раптом тобі здається, що одну-тебе навіть спасе

Той, що плаче і п’є молоко, вже-розіп’ятий світом.

Він готує тобі зимну постіль, вибілену зі сивиною мами.

Ти на колінах згадуєш, що не дзвонила їй, мабуть, від лютого…

І поки він примружує місяця око і думає, що світанок робитиме з нами,

Тобі хочеться доторкнутись до того, всіма вбитого і забутого.

Розірваного до клаптика, перетвореного звуком шиплячим,

Стоптаного поміж травами, засипаного землею – чорною і глевкою…

І нехай навіть вічність одне одного не почуємо – не побачим,

Простягнися мені дорогою, обіймися мені рукою.

Ступатимеш тихо. Ще туманно, та все ж бережливо.

Обійти б всю цю круглу маленьку голівку планети!

Один із тих, хто ще плаче над нею (коли це потрібно й можливо).

Одна серед всіх, хто ще питає його: «Де ти?»…

… із кісток проростають вишні – вірші – спогади з яблунь і ялівцю.

Кожен крок замінованим ґрунтом стає шансом лишитися тут, щоб цвісти.

Коли забуваєш про всі хвилини, пам’ятаючи тільки цю,

Коли промовчуєш всі обличчя, щоб єдине долонями розповісти.

Коли затихають в тобі усі вистріли, вибухи, вигуки, навіть звуки, проказані всує.

І він один плаче, сівши на ті валізи, захламлені чиїмось одягом,

який вже ніхто не носитиме…

Ночі здаються ранами, з яких витікають грози, в яких щось живе пульсує.

І хтось може її отут зберегти до завтра.

Та вона не проситиме.

Поділитись ланкою в соціальних мережах

Залишити відповідь

Щоб прокоментувати, відрекомендуйтеся за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *