Таїсія НАКОНЕЧНА. Риба

Ти вже бачив,

Як помирає риба?

Ти бачив, як довго вмирає риба?

Як довго вона прощається із земним життям?

Як довго вона розмахує плавниками,

Бовтаючись догори пузом у брудній річці? 

Як вона каже: «Сонце, бувай!

Може ще колись побачимось!»

Як вона посміхається човнам, що пропливають поруч…

Посміхається своїм беззубим рибячим ротом…

Каже: «Бувай, човен!

А це не ти, випадково, мене вчора вбив?»
Як вона виблискує на сонці своєю лускою,

Як шматок світла, що плаває в болоті…

Ти вже бачив це все чи ні?

Ти вже бачив, як плачуть риб’ячі діти?

Як вони безутішно ковтають свої сльози

Разом із брудною водою?

Як вони заламують плавники, шлють прокльони?

Як вони згадують все риб’яче життя і не можуть повірити,

Що їхньої риби більше немає?

І не буде…

Що зараз вона помахає плавниками до Сонця,

До перехожих, що прогулюються набережною,

До поета,  який на балконі пише про рибу вірш,

До весняної свіжої зелені на деревах,

До теплого травневого дня,
І до тебе, зрештою…

Якщо ти вже, нарешті,  готовий

Побачити, як помирає риба…

Поділитись ланкою в соціальних мережах

Залишити відповідь

Щоб прокоментувати, відрекомендуйтеся за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *