Тетяна ДЕМАХІНА. Нав`ї вітаються світлими тінями…
Нав`ї вітаються світлими тінями,
Люди скидаються на недопалки.
Мріями мертвими, мріями синіми
Сповнені кров’ю спустошені балки.
Ранок дарує чуття нескінченності,
Руки вбирають у пиху і сум.
Пальці дарують провину непевності –
Cogito ergo sum.