Тетяна ДЕМАХІНА. Нав`ї вітаються світлими тінями…

Нав`ї вітаються світлими тінями,

Люди скидаються на недопалки.

Мріями мертвими, мріями синіми

Сповнені кров’ю спустошені балки.

 

Ранок дарує чуття нескінченності,

Руки вбирають у пиху і сум. 

Пальці дарують провину непевності –

Cogito ergo sum.

Поділитись ланкою в соціальних мережах

Залишити відповідь

Щоб прокоментувати, відрекомендуйтеся за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *