Марина МАРТЮШЕВА. На тій стороні безсмертя

На тій стороні безсмертя,

Де зверху – глибінь води,

Де принципи просто стерто,

Неначе твої сліди,

 

Холодні та мертві брили

Торкають небесну гладь. 

Здається, ще трохи сили –

Й навчуся і я втрачать.

 

Здається, ще трохи болю –

Та зможу і я піти

Бездушною та німою,

Спаливши твої листи.

 

Прийнявши удар у спину,

В повіках журбу стулю…

Та навіть якщо покину,

Ти знай: я тебе люблю…

 

На тій стороні вулкану

У чорну сліпу біду,

Мій рідний, чужий, коханий,

До тебе й туди прийду.

Поділитись ланкою в соціальних мережах

Залишити відповідь

Щоб прокоментувати, відрекомендуйтеся за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *