Ольга КОРОЛЬ. Реквієм осені

Осіннє листя вітер замітає,
Останнє листя падає з дерев.
Ворони на небеснім нотнім стані
Напишуть реквієм осінньої пори…
Останні айстри спалені морозом,
Замерзли сльози в них на пелюстках…  
Так непомітно промайнула осінь,
Іде зима холодна, крижана…
Самотню скрипку хтось в парку залишив.
Уже її мелодій не зіграть…
Стоять дерева чорні і безлисті…
ЛистОпад… Цей печальний листопАд…
Самотню скрипку хтось в парку залишив…
Ну як він міг? Тепер вже не зіграть.
Вже не торкнеться струн смичок бентежний,
Вже не зіграть на ній ані пасаж.
Сади осінні паморозь вкриває…
Як холодно… ЛистОпад… ЛистопАд…
Останні айстри спалені морозом,
Замерзли сльози в них на пелюстках…
Так непомітно промайнула осінь,
Але усе ж настане ще весна…
Іще настане і весна, і осінь,
Усе прийде, пройде і відцвіте,
Та не заграє вже самотня скрипка,
Яку скрипаль назавжди залишив…
Осіннє листя вітер замітає,
Останнє листя падає з дерев.
Ворони на небеснім нотнім стані
Напишуть реквієм осінньої пори…

Поділитись ланкою в соціальних мережах

Залишити відповідь

Щоб прокоментувати, відрекомендуйтеся за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *