Ірина СІПКО. Три кроки

Лишаю в нічному повітрі криваві сліди.

Забули про мене і думають, що все минулось.

Я поруч: у тінях, у світлі, у краплях води.

Зі світу померлих помститися в цей повернулась.

 

Один. Я дарую їм шанс пригадати свій гріх.

Поєднані душі їх міцно нитками розплати. 

Так чітко живих ще убивць відчуваю своїх.

Я скоро прийду, щоб спокійне життя зруйнувати.

 

Два. Їм дозволяю прощатися, йти від тепла,

Бо руки мої заберуть у них кожне їх чадо.

Так ніжно даруючи пекло шматочками зла,

Я їм нагадаю про те, що не буде пощади.

 

Три. Демонам право даю забирати земне.

Зануртесь у відчай. Забудьте про сон і про тишу.

Не кайтесь, давно вже це не зупиняє мене.

І смерть – не кінець… Після неї я вас не залишу.

Поділитись ланкою в соціальних мережах

Залишити відповідь

Щоб прокоментувати, відрекомендуйтеся за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *