Сергій ЗІНЧЕНКО. Хтось чорний на жовтому

Очі дивляться в ніч вартовими живої оселі,

А безсонна душа розкриває обійми світам –

І у вирі подій миготять вогняні каруселі

Між притишеним «тут» і відкритим для вічності «там».

 

Я торкаюсь висот і кружляю невидимим птахом

Над  землею із листям, що впало з дерев і лежить, 

І над тілом своїм, що на ньому лежить майже прахом.

Відчуваю, що мало йому залишається жить.

 

Бачу жовте те листя і чорне гілляччя узлісся,

І  жаданий світанок, бо сонце зустріти хотів.

Вже ніщо не болить, наче я остаточно вознісся,

Але раптом хтось чорний з гілляччя  до тіла злетів,

 

Щось там робить на ньому, від мене його закриває…

І тому з висоти я зриваюсь у тіло своє –

І  вже бачу того, що із тіла весь одяг зриває

Та направо й наліво у простір чужим роздає.

 

Їх  не видно та й одяг на клапті й нитки геть подертий,

Тільки хтось поглинає те дрантя без сліду і слів.

Я на листі лежу, голий-голий і близький до смерті,

Хоч пожити на  білому світі ще дуже б  хотів!..

 

А той чорний (безмордий, безногий, а руки – мов крюччя)

Вже на грудях постав і мене придавив на землі

Я відчув, як у серце моє  заповзає вагітне гадюччя,

Аби звити гніздо і розмножитись там у теплі.

 

Потім глухо з глибин на поверхню слова полетіли

І про долю мою, і про те, що було вже давно.

Тільки – так, мов дерева навколо про все те скрипіли,

А не чорний той пень, що  мене опускав аж на дно.

 

Я вже й очі закрив, бо відчув, як розлазяться змії,

Там, де кров нуртувала і славила подвиг життя,

А все тіло під чорним – уже холодніє й німіє.

Зрозумів,  що востаннє. Востаннє,  – бо без вороття…

 

Я і досі лежу там (на жовтому, біля узлісся),

Хоч все тіло моє розповзлось по зміїних стежках.

А у світло небес я душею так і не вознісся,

Бо я – чорний тепер і блукаю по різних світах.

 

Очі дивляться в ніч вартовими живої оселі,

А безсонна душа розкриває обійми світам –

І у вирі подій миготять вогняні каруселі

Між притишеним «тут» і відкритим для вічності «там».

Поділитись ланкою в соціальних мережах

Залишити відповідь

Щоб прокоментувати, відрекомендуйтеся за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *