Василь ЛАНОВИЙ. Nocte intempesta

прочнися – напав дощ

вісім тижнів не чуло дóщу

емб’єнт загуслий, мов борщ

на безчассі, бо проти ночі

 

ніч сіріє, вже й слів нема

альтеровані прецінь ґами 

лине з твоїх пучок зима

десь чутно погупує брама

 

ніяк не злунає дзвін

у вусі, рве вітер східний

би ж не бачити стін

но жевріє вогник досвітній

 

бентежна, тверда чужина

кам’яниці, паркани

що їхні нові імена

даруй, забуваю старанно

 

нібто зара – серпневий день

абошо вересень досі

рецитує на двоголосся

примарних звільна пісень

Поділитись ланкою в соціальних мережах

Залишити відповідь

Щоб прокоментувати, відрекомендуйтеся за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *