Вікторія ПТАШИНСЬКА. Лист

Сховає валізу

З мереживом спогадів,

Із сторінками зітлілих думок.

Залишить тільки інструкцію з догляду:

Хай пил та іржа заб’ються в замок.

 

І Анна поїде. 

Зустрівшись з вокзалом

Й безмежно – самотнім провідником,

За запланованим ритуалом,

Запалить ліхтарик одним сірником.

 

Напишеться лист:

При тьмяному світлі,

В купе, де чекає знайомий павук,

Здійметься рука й затремтить у повітрі.

Почується тихий вагонний стук.

 

Проллється душа:

Письмом і чорнилами,

Словами забрудниться білий папір:

Повість з коханням, убивством й могилами.

Скелетами в шафі наповниться твір.

 

Потяг від’їде,

Відчиняться двері:

«П’ять на дванадцяту», – жінка завмре.

Я роздивилася на папері:

«Анна поїде, а місто – помре»

Поділитись ланкою в соціальних мережах

Залишити відповідь

Щоб прокоментувати, відрекомендуйтеся за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *