...345

Ольга КОРОЛЬ. Реквієм осені

Осіннє листя вітер замітає,
Останнє листя падає з дерев.
Ворони на небеснім нотнім стані
Напишуть реквієм осінньої пори…
Останні айстри спалені морозом,
Замерзли сльози в них на пелюстках…   (більше…)

Позначки:, , ,

Єлизавета НОВАК. То було, коли зимовий ранок благав соснову голку зашити його червлену рану

крізь темний час блукаю, ліс
де зріс твій дух, твоя душа
поруб, поранення, поріз
розривом в серці рими зріс
я тану повінню, лиша
твої гілки скляниці сліз:  (більше…)

Позначки:, , ,

Олена ІСЬКОВА-МИКЛАЩУК. До скону

У неї в кімнаті свічки та ікони.

У неї в душі розперезаний біль:

Вона ж обіцяла з ним бути до скону.

Не Богу.

Не людям.

Собі.  (більше…)

Позначки:, , ,

Ольга СІЛАКОВА. Post mortem

Тепер лиш я тобі дарую квіти,

Волоссям витираю чорний камінь,

Твої долоні більше не зігріти..

Душа прощалась: Амен, Амен, Амен…

 

Лиш темрява вквітчала сном флерони,

Це місто знову відкривало втрату,  (більше…)

Позначки:, , ,

Роман ПОВЗИК. Шкіра

По шкірі спини

розростається інший світ,

з чорними травами,

зміями

й

іншими демонами.  (більше…)

Позначки:, , ,

Іра ПАМ’ЯТАЙ. Цілунки і квіти

31 грудня мені робили відправу

Приходили люди, знайомі й не дуже,

Цілували мене у лоба, казали:

«Земля тобі пухом»

 

Ось підходить до мене сусід

Він виходить на люди вкрай рідко,  (більше…)

Позначки:, , ,

Соломія МАРДАРОВИЧ. Очі

«Я хочу бути п’яною від аромату кави

і зашивати день солодким білим чаєм.

Я хочу віднайти слова серед чужої мені тишини.

Десь там я чула – варить зілля наш Алхімік…

Можливо мені теж пора?

Хвилина божевілля…»  (більше…)

Позначки:, , ,

Михайло САЛЮК. Чорно-білії лілії

Хмари марами

вкрились білії,

мари чорними

в докір лілії!

світ малесенький,

не білесенький:  (більше…)

Позначки:, , ,

Таїсія НАКОНЕЧНА. Риба

Ти вже бачив,

Як помирає риба?

Ти бачив, як довго вмирає риба?

Як довго вона прощається із земним життям?

Як довго вона розмахує плавниками,

Бовтаючись догори пузом у брудній річці?  (більше…)

Позначки:, , ,

Роксолана ЖАРКОВА. Зберегти до завтра

Один із тих, хто плаче над нею, коли вона спить.

Поки літо ще довге: ще встигнеш зібрати всі вірші і вишні.

Встигнеш все з’їсти, розганяючи втому, спраглість і сить.

Заковтавши слова – двозначні, порожні, колишні…

Не вір.

Хай вертається в нірку спогадів чи до решти зношених-вже речей,  (більше…)

Позначки:, , ,

...345