Роксолана ЖАРКОВА. Вона каже
Вона каже: люби мене – боли мене – видихай мене (коли можеш) з легень.
Бо навіть якщо мій голос колись затихне в коридорах твоїх пам’ятей і судин.
І вкриє мене листям пронизливий вітряний осені день.
Тоді навіть Бог відчує, що він один.
Вона каже: люби – боли – видихай! Коли навіть так,
Завтра почнеться нині й ти не встигнеш зібрати усіх речей.
Пам’ятай мене, навіть якщо ти старець чи жебрак,
Навіть якщо в тебе ґудзики замість очей,
Навіть коли ти чекаєш нікого й ніде.
Навіть коли в тебе ні сліз, ні провин.
Вона каже це знову і знову, аж поки він тихо піде.
Щоби її Бог відчув, що він дійсно один.
Вона каже:
люби мене –
боли мене –
видихай…