Яніна ОСЕВСЬКА. Сад повний яблунь

Яніна Осевська – поетеса і фотограф. Закінчила Білостоцьку політехніку і Післядипломне педагогічне навчання у Варшавському університеті та у Варшавській політехніці в галузі інформатики. Є членом Асоціації польських письменників та Академії “Europaea Sarbieviana”. 

Опубліковала поетичні збірки: “В сторону тиші” (2003), “До майбутнього часу” (2007), “Це” (2015). Була координатором літературних проектів «Augustów w poezji» (2007) і «Ziemia augustowska w prozie i poezji» (2008), яка завершилася випуском антології віршів  “Прямо до Августова” та антології прози та поезії “Історія Августовської землі”. Вірші публікувала в багатьох журналах у Польщі та за кордоном: “Literatūra ir menas” (Литва), культурному тижневику “Šiaurės Atenai” (Литва), “Azirii” (Австралія). Брала участь в міжнародних літературних фестивалях у США, Ірландії та Литві. Її вірші були перекладені англійською, німецькою, литовською, чеською та українською мовами. Є фіналісткою Гран-прі Міжнародного конкурсу поезії в США (2004) та лауреатом премії там же  (2005). Також фіналісткою  “Stokestown International Poetry Prize”  в Ірландії (2015). У 2017 році вона здобула творчу стипендію Маршала Підляського воєводства.

Займається також фотографією. Випустила авторський альбом фотографій «Крихти» (2011), який був номінований на звання «Найкраща книжка року – 2011» в 52-му Конкурсі Польського товариства видавців книжок та для “Athens Photo Festival”  (2015). Брала участь у збірних виставках та мала 20 індивідуальних  виставок. Її фотографічні проекти були реалізовані в Польщі, США, Лівані, Сирії, Австралії, Новій Зеландії.

Народилася і живе у Польщі (Августув). Детальніше дивіться на сайті Яніни Осевської тут.

 

Збирання ягід

 

виходилося на світанку

коли дорогу оповивав туман і багатоголосся

 

на зустріч під хрестом на краю села

де мить для Всевишнього фіксував символ

на чолі та грудях але час на дотик плечей

забирала драбиняста підвода що везла

залишки ночі запах табаки й нас

через тишу квітучих лук до магічної лінії

 

між заораною землею та початком лісу

за якою ніщо не нагадувало про залишене

 

сюди був запах вологості моху та суниць

в улоговинах з підстілкою та землею в чорницях

з людськими обличчями та гіркою душею

брусниці в сукнях з імли що злітали

за першим доторком здивовано відслонюючи

темну – мов гнів неба – нагоду дозрілу

 

на галявинах ягіднику з раменами до неба

думкою та поглядом на вершинах сосен

буяли дитячі мрії до падіння від радості

дихання в ритм землі та здивування

що серце б’ється міцніше

коли овоч тратив життя

 

ягода за ягодою хвилина за хвилиною

виповнювалися посуди до берегів тиші

 

яка кличе про безповоротний час

 

 

Малиновий чагарник

 

через відчинене вікно долітав малиновий запах

та коли сонце присідало на старому сундуку

дім втулювався в тишу півдня

тільки бушування вина та ридання мух

ув’язнених в скляній пастці справляли

що хвилини мов круги хвилювали береги

вечора на колінах дідуся Івана

 

час його молодості робився моїм –

квадрати вікон між садом та нами

поглинав район міста

з галузками будівель листками дахів

краплями ліхтарів підкреслюючі колір облич

ріки вулиць – хрести алей – срібло веж

в крила мостів вилітався вітер –

 

коли вечір затулював обриси чагарника

та по стінах невпевнено миготів вогонь

наступав час повернення з казки

 

після років для мене це місто відкриває вікно –

та я простягаю долоні пам’яті до тамтого чагарника

 

 

Сад повний яблунь

 

пам’ятаю кожну із яблунь

на котру можна було піднятися

 

на горі поміж гіллям

відчувалося волю та було свято

 

з божеством смаків та запаху

ліпкої живиці та малинівок

 

зелено-темне листя

приймали сповідь

 

наступав час розслаблення

коли яблука падали у траву

 

сьогодні по щаблях днів сходжу

до тамтого саду щораз глибше

 

та глибше

 

 

Дощ

 

в одній краплі

об’єдналися всі прагнення

та здавалося що цей надлишок

буде гірським кришталом

що біжить від дотику до доторку слова

відлунням однієї думки

 

обважнілу прозорість

делікатно обтрушую з твого рукава

визволюю замкнені туги

що окрилені мнимою волею

присідають на кришках світу

та пахнуть дощем і нами

 

Переклад з польської Тадея Карабовича,
Тадей Карабович (нар. 6 квітня 1959 року) у Савині на Холмщині – український поет, перекладач, літературознавець, головний редактор щорічника «Український літературний провулок». Член Національної спілки письменників України.

Поділитись ланкою в соціальних мережах

коментарі

  1. Aleksandr Garkusha сказав:

    “І на оновленний землі
    Врага не буде, супостата,
    А буде син і буде мати,
    І будуть люди на землі! …
    І Архімед, і Галілей.
    Тарас Шевченко,
    24 вересня 1860 р
    – кінцевий варіант.
    ..Бо Ти така,

    моя Державо,
    Бо Ми такі, Твої сини,
    Бо Бог такий – завжди є Святий,
    Лише загарбник – зовсім ні..
    Моя квітуча Україно,
    Моя завзята Земле,

    Ти
    Вродлива Дівчіно,
    Хоч зараз ти полум’ям охоплена,
    Та кануть в лету і ці дні..
    Розквітнеш,

    Дівчіно-

    Країно,
    Та вининуть Лелекі

    біля тих криниц,
    З яких,

    втамовуючи спрагу,
    Напоїть мати сина
    Святою прохолодою Десниц
    ..
    ОлександреВолодимировіч
    у Гаркуша,
    Aug 12 2017..Aug 31 2017
    ЛЕЛЕКІ
    ..Бо Ти така,

    моя Державо,
    Бо Ми такі, Твої сини,
    Бо Бог такий – завжди є Святий,
    Лише загарбник – зовсім ні..
    Моя квітуча Україно,
    Моя завзята Земле,

    Ти
    Вродлива Дівчіно,
    Хоч зараз ти полум’ям охоплена,
    Та кануть в лету і ці дні..
    Розквітнеш, Дівчіно- Країно,
    Та вининуть Лелекі

    біля тих Криниц,
    З яких,

    втамовуючи спрагу,
    Напоїть мати сина
    Живою прохолодою Десниц
    ..Бо Ти така, моя Державо,
    Бо Ми такі, Твої сини,
    Бо Бог такий –

    завжди є Святий,
    Лише загарбник –

    зовсім ні..
    Моя квітуча Україно,
    Моя завзята Земле,

    Ти
    Вродлива Дівчіно,
    ХочзаразТиполум’ямохоплена, Т
    аканутьвлетуіцідні..
    Розквітнеш, Дівчіно- Країно,
    ТавининутьЛелекі
    біля тих Криниц,
    З яких,

    втамовуючи спрагу,
    Напоїть мати сина
    Святою прохолодою Криниць..
    ..Бо Ти така, мояДержаво,
    Бо Ми такі, Твої сини,
    Бо Бог такий –

    завжди є Святий,
    Лише загарбник –

    зовсім ні..
    Моя квітуча Україно,
    Моя завзята Земле,

    Ти
    Вродлива Дівчіно,
    Хоч зараз типолум’ямохоплена,
    Та кануть в лету і ці дні..
    Розквітнеш, Дівчіно- Країно,
    Та вининуть Лелекі

    білятихкриниц,
    З яких,

    втамовуючи спрагу,
    Напоїть мати сина
    Живою прохолодою Криниць..
    ..Бо Ти така, мояДержаво,
    Бо Ми такі, Твої сини,
    Бо Бог такий –

    завжди є Святий,
    Лише загарбник –

    зовсім ні..
    Моя квітуча Україно,
    Моя завзята Земле,

    Ти
    Вродлива Дівчіно,
    Хоч зараз типолум’ямохоплена,
    Та кануть в лету і ці дні..
    Розквітнеш, Дівчіно- Країно,

    Та вининуть Лелекі

    білятихкриниц,
    З яких,

    втамовуючи спрагу,
    Напоїть мати сина
    Святою прохолодою Правиць..
    Автор будет благодарен за аналитический разбор и критику в рецензиях.

    1. Alisa сказав:

      Якщо вже критикувати щиро… Пане Олександре, у Вашому коментарі звичайні патріотичні вірші, без оригінальних образів, а тому вони нічим не відрізняються від інших патріотичних гасел, які, до того ж, не викликають довіри. Тому що виникає підозра: автор лише повторив чуже, не вигадавши своє. Образ “вродлива дівчина” був мільйони разів у інших поетів, образ лелек біля криниць також не вражає, образ матері із сином оспівував іще Тарас Шевченко. І не лише він. Навіщо повторювати? Ми всі любимо Батьківщину, і її можна оспівувати своїми словами, насичуючи рядки своєю образністю. Тоді буде відчуватися авторський голос, індивідуальний стиль. Тоді вірші будуть відрізнятися від інших.
      Критикую і водночас хочу сказати: це не означає, що я відчуваю розчарування чи якесь інше негативне відчуття, навпаки – імпонує сміливість автора, який вирішив звернутися відкрито з проханням покритикувати. Якщо Ви дійсно хочете писати краще, рано чи пізно Ви будете писати краще. Найголовніше – шукайте свій особистий шлях, близький саме Вам. З повагою, Аліса

Залишити відповідь до Alisa Скасувати відповідь

Щоб прокоментувати, відрекомендуйтеся за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *