Микола СЛЮСАРЕВСЬКИЙ. Ворожіння на бобах

*  *  *

 

Нас густо, неначе маку!

Але западає сутінь

і кожен, знімаючи маску,

одну виявляє сутність.

 

Вона виростає з бачення

на сонці невидимих плям,

які набувають значення

між зникненням і життям.

 

Цей вечір – кінокартина.

Її назад відкручу,

щоб тиші тонка павутина

вплелася у сивий чуб.

 

Витончує лінії обрій.

На кожній дзвіниці дальній

заглибився янгол добрий

у внутрішнє споглядання.

 

 

МИТЬ

 

І досі ще

мені шумить

ота короно-кронна

мить.

 

Вона була дощем і вітром,

який крізь пальці протікав.

Я лиш солоні губи витер

і в сонце умочив рукав.

 

Була сліпучою, мов серп,

та неймовірно гостра мить,

що відбулась на стику серць.

 

…У Яснім небі грім гримить,

літак летить і лань біжить –

стріла стремить.

 

Коротка мить.

 

Була жовтогаряча й біла,

була дотепна і гірка.

Вона такого наробила!

 

Ввіткнувши прапор у дірках

на безіменній висоті,

сама зосталась безіменна…

 

А всі наступні  дні для мене –

лише угадувана тінь

структури миті,

котра змита

рікою часу –

хвилею різкою.

 

Де не докину палицею,

дотягуюсь рукою.

 

 

ОДКРОВЕННЯ,
або Втілення безтілесності

 

Я ловив його, немов жар-птицю,

кревне слово навесні в саду.

Не спіймав. Стомивсь – простяг правицю

попри страх. І слово, наче дух

безтілесний, сіло на долоню.

Як метелик, дмухало крильми.

Вільне слово, слово не в полоні,

слово те, що з вічністю зрівняло мить!

І з тих пір воно мені бринить і дзвенить, як мідь,

тече, як мед, гуде, шумить, ряхтить, ячить-пахтить мені це слово         

білоцвітосвіжорособджілоджмелепишновишнеговірково!

 

 

ВОРОЖІННЯ НА БОБАХ

 

Чахла рослина –

вірна жона.

Чахлого сина

зродить вона.

 

Він викликатиме сум лиш і гнів,

не шануватиме зроду батьків.

Битиме вікна, поки малий,

виросте – стане клієнтом повій.

Тичучи дулі у небеса,

вірші бридливі буде писать.

 

Чахла рослина –

дуже смішна.

Чахлого сина

зродить вона.

 

СУПУТНІ ЗАУВАГИ

(на берегах методичних рекомендацій                      

винахідникам та раціоналізаторам)

 

а). Чи був би глиняний колос

тривкіший, мавши коліщата?

Удосконалюючи  щось,

не квапся цей процес почати.

І щоб колись не довелось

благати в Господа пощади                    

за те, що хутко удалось,

заглянь спочатку… у свічадо:

чи не стоїть там біс позаду?

 

б). Не помічають люди чуда,

рвучись, як свині, до корита.

Не бійся щось перевідкрити,

а бійся бути непочутим.

 

в). Не марнославство, не гординя

шляхи второвують людині

за межі диких огорож

невігластва і зла. Отож,

робити гідні відкриття

лиш тим щастило, хто, на славу

начхавши, все своє життя

поклав за цю велику справу.

 

г). Бувають рідко чудеса,

але ж усе-таки бувають!

А втім, хто створить чудо сам,

того, буває, й убивають.

 

д). Не можу інколи, їй-Богу,

в дурній укласти голові,

навіщо нам здались, для чого

новації все більш нові.

Стоять комп’ютерів ряди…

Нам їх потрібно так багато

там, де сидів колись один

із рахівницею бухгалтер.

 

ж). Твоє маленьке відкриття,

можливо, візьмуть для потрави.

А ти радієш, як дитя,

про гроші мріючи і славу.

 

з). Дуріє світ від перемін,

удосконалюються бомби.

Ти винайшов? Ти переміг?

Ти винахід свій перемір

кутом сімейного альбому!

 

 

*  *  *

 

Така у зозулі робота:

лічити чужі роки.

     

Я нічого не маю проти.

Отак роздає номерки

гардеробниця в гардеробі.

І не знає напевно ніхто,

чи одержить назад пальто.

 

А тому й говорити не варто,

присягатися, як на суді,

що яєчка тієї лічбарки

у чужому лежали гнізді.

 

Мені не прожити двічі –

хай лічить роки щодня,

немовби скликає на віче

підкинутих пташенят.

 

 

*  *  *

 

Передчасності гріх прекрасний,

запізнілості грішний щем.                   

Вмійте зважитись і прокрастись

з нею вдвох під одним плащем

 

до свого молодого саду.

Подивуйтеся разом зблизька            

з березневого снігопаду,

з вересневого падолисту.

 

Вам чимало обом дісталось –

і добра, і що вдієш – зла,

та подбайте, щоб ваша старість

вузьколобою не була.

 

Не розводьте злобИ розсаду.

І не кваптесь при тім відплисти

з березневого снігопаду,

з вересневого падолисту.

Поділитись ланкою в соціальних мережах

Залишити відповідь

Щоб прокоментувати, відрекомендуйтеся за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *