Ольга СТАСЮК. Рецепт хорошого тексту

  1. Готуємо інгредієнти.

Сісти і писати “з ходу” може кожен літературний пройдисвіт. Письменник має знати, що він пише. Для цього беремо історичний/професійний/психологічний/бозна-який-там-контекст і шуруємо до Вікіпедії/документалок/домашніх книг/бібліотек/архіву/в люди/на місця, де розгортаються події. Треба завжди додавати чогось такого, що пересічна людина не знає про цей контекст.

//якщо треба пояснити – є зноски//

Кидаємося термінами-іменами-роками. Не боїмося перетворити твір в енциклопедію. Зрештою, твір має вчити. Тоді, якщо він не вдасться літературно, в ньому буде хоч якась користь і ви не змарнуєте папір/пам’ять комп’ютера.  

  1. Замішуємо тісто

Починати з начинки – робити як численні сучасні автори, які можуть написати кілька сторінок про діалоги героїв, а лише потім описати те, де вони є. Читач має уявляти тло одразу. Це – фон, декорації театральної сцени; він ніби роздивляється їх, поки вмощується в театральному кріслі, звикає до них, думає, про що вони свідчать. Це потім на сцену виходять герої. А не герої вже грають, а робітники починають тягати стільці чи картонні загорожі.

  1. Не пересолюємо і не переперчуємо. І не лишаємо прісним.

Можна було б банально сказати “всього в міру”, але тут під соленістю/прісністю маю на увазі позитивні і негативні боки персонажів. Не робимо героїв такими, як в діснеївських мультиках 30х-40х – “сто відсотків поганий”, “сто відсотків хороший”. Інше “переходження межі” – приміром, Достоєвський, який – ПРИ ВСІЙ МОЇЙ ПОВАЗІ – частенько не лишає останню тендітну героїню якоїсь виразної вади. Як то кажуть, з любов’ю до людей треба творити, все-таки. Не всі ми такі погані, як про нас пишуть.

  1. Не змішуємо м’ясо з бананами, як Рейчел з серіалу “Друзі”

Я радше тут кажу про непоєднувані контексти. Для того, щоб уникнути цієї помилки, дивимося пункт 1. Якщо пишемо про Середньовіччя чи навіть пізніший час – не може бути героя-захисника тварин. Пишемо про Античність – не може бути відважної героїні, яка пішла в гладіаторки і влаштувала феміністичний маніфест. Пишемо про шахтаря без освіти – він не може роздумувати про Арістотеля на рівні схоластиків, навіть якщо сидів і зубрив то вдома, але, погодьтеся, пересічний шахтар без освіти і того не робив би. Зараз кажу жартами і крайнощами, але, як то кажуть, довіряй (своїй фантазії і творчій інтуїції), але перевіряй.

  1. Не робимо торт висотою в 33 метри

Звісно, якщо це не індонезійський торт з книги Рекордів Гінеса в 2008 році. І якщо ви не Оксана Забужко. В інакшому разі не нагромаджуємо купу слів в абзаці, доповнюючи зворотами, порівняннями, синонімами-однорідними-членами-підрядними-сурядними-бозна-як-рядними-реченнями-символами-вставками-образами-рефлексіями-флешбеками-логічними-висновками-не-логічними-висновками-роздумами-про-те-чи-висновки-логічні-і-ще-бозна-чим-щоб-читач-часом-не-втрапив-у-летаргію. Читача, як сонливу дитину на уроці в 1 класі, треба будити. Різкими словечками. Незнайомими термінами. Пар. Це. Ля. Ці. Є. Ю. Щоб аж вухо різало. Тоді він прокинеться і принаймні думатиме, що читає далі.

  1. Слідкуйте за рецептом, де згори покласти вишеньки, а де – крем.

Є сюжети, які НЕ МОЖНА завершувати відкритим кінцем. Якщо протягом всього твору ви набудували інтригу, а потім неграмотно кинули, не підвівши до розгадки, так що читач з 240-вим IQ не вгадає, що ви хотіли сказати – ну що ж я вам скажу, напартачили. Це як поставити шарлотку в піч, не прикривши яблука тістом. Інша справа – коли ви настільки все розв’язали, що читачу стало нудно. Це як навалити на вишневий пиріг, де вишні мали б бути відкритими, купу крему.

 

Правила ніби очевидні, але як же мало авторів зараз із своєю ПОСТІЙНОЮ МАНІЄЮ НОВОГО-НЕСТАНДАРТНОГО-ПОСТМОДЕРНОГО забувають про них і, мішаючи м’ясо з бананами, будуючи 33-метрові торти і сиплячи немилосердно сіллю і перцем, готують щось дуже дивне. Я вже не кажу про перший пункт, коли будь-яке дослідження (мати рідна, це ж так тяжко – ПОЧИТАТИ СТОРІНКУ В ВІКІПЕДІЇ) вважається нудним і консервативним. Краще ж впихнути в слова скіфів ментальність 21 століття, ігнорувати (досі присутнє!) психологічно-інтелектуальне розділення між професіями і станами, і – з власного досвіду читання, – давати однаковий мовний акцент, принципи і уявлення про світ всім людям від найдальшого села до столиці.

Якщо ж вам все-таки не вдається, то що ж…

Ліпше куховарте.

Поділитись ланкою в соціальних мережах

Залишити відповідь

Щоб прокоментувати, відрекомендуйтеся за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *