назад

Увага! Стартував V Всеукраїнський поетичний конкурс «ГАЙВОРОННЯ»!

УМОВИ КОНКУРСУ:
До 15 ЛЮТОГО необхідно надіслати на електронну пошту bogugor2014@gmail.com одним листом ДВА файли – 5 своїх віршів ув одному файлі, а коротку іноформацію про себе (у довільному форматі) – в другому.
– Мова творів – винятково УКРАЇНСЬКА.
– Диптих, триптих, міні-поема та інші жанри, які складаються з кількох частин, вважаються ОДНИМ ТВОРОМ.
– Журі конкурсу обере 15 найкращих добірок (можливе корегування кількості за умови однакової кількості балів) орієнтовно до 1 березня.
– Фіналісти візьмуть участь у ДРУГОМУ ТУРІ.
(більше…)

Позначки:, , , ,

Олександр ШЕВЧЕНКО. Білий Ельстер

День третій

Осінь у Саксонії була чарівною. Щодня густий туман падав на ці землі і разом з золотистим листям створював атмосферу майже величавого спокою.

В такому настрої вона перебувала уже третій день, з того самого моменту, як приїхала до Юргена. І безумовно саме він був головним героєм цієї осінньої казки, і те щастя, що вона відчувала, створював в першу чергу саме він, а туман, листя, віковічні замки та костели – усе це було найбільш підходящими декораціями для цієї казки.   (більше…)

Позначки:, , , , , , , , , ,

Олеся МІФТАХОВА. Я знала 9 слів…

* * *

чи чули ви зізнання

боюся смерті

 

о це про мене

страхаюся

лякаюся

жахаюся   (більше…)

Позначки:, , , , ,

Наталія МЕЛЬНИК. Я дякую тобі…

Я дякую тобі

За зустрічі й розлуки,

За тихий плин думок

І шквал бездумних слів,

 

За кожен новий день,

За твої теплі руки,  (більше…)

Позначки:, , ,

Наталі ПАРРЕЛ. Той день

Той день був якимось дивним. Точніше, дивною була і ніч, що передувала тому злощасному дневі і тому страшному вечорові.

Прокинувшись о шостій ранку з присмаком крові у роті, без наявних на те причин, я не звертаючи уваги, заварила міцної кави, і слідкувала з вікна за першими перехожими, що поспішали на роботу, переплигуючи через добрячі снігові намети. Останні два тижні і шматок до рота не ліз, жила за рахунок кави і еклерів з пекарні подружки. Голова була ніби з похмілля, ще і похмурість неба не додавала настрою, а на носі уже сидів Новий Рік. Звичайно вона боліла, я усю ніч чула дивний дзенькіт, котрий здавався досить знайомим та джерело його походження так і не вдалось виявити. Спершу, звук ледь чутно різав слух, ніби на вулиці щось розсипалося. Раз я пропустила повз вуха, через декілька хвилин знову повторився, а потім ще раз і ще, і ще. Інтенсивність звука наростала. Дійшло до того, що здавалося ніби це брязкає під ліжком. Злякавшись, я увімкнула нічник і сиділа досить довго, допоки втома не перемогла – я заснула. Тому туманний погляд та заплутані думки йшли, очевидно, у комплекті до веселої нічки.   (більше…)

Позначки:, , , , , , , , , ,

Аліса ГАВРИЛЬЧЕНКО. Попит чи пропозиція – що важливіше для письменника?

Сьогодні багато хто з авторів схильний скаржитися на байдужість українського суспільства, якому, мовляв, не потрібні письменники. Часто буває, що про письменницьку діяльність людини не знають ні колеги на основній її роботі, ні сусіди… не знають навіть рідні; кореспонденти також не  поспішають брати інтерв’ю, надаючи перевагу спілкуванню із зірками з телебачення. Зрештою, в авторів опускаються руки, письменники (не тільки початківці) переконують себе, що їхня творчість нікому не потрібна, якщо навіть видавці ігнорують листи з рукописами. Так виникає творча криза, здатна перетворитися на депресію, через що не пишуться нові тексти. Але водночас більшість авторів не усвідомлює деяких речей.   (більше…)

Позначки:, , , , , , , , ,

Ігор ТИМОЦЬ. Вбивство на вулиці Сихівській

Вова – гопнік зі Сихова. Він виріс у світі, де треба боротися, битися і вигризати своє зубами, а головне не попастися. Вова знає, що головне в житті не попастися. Вові – 23 і в свої юні роки він бачив десятки «двіжів», кілька зґвалтувань і брав участь у трьох пограбуваннях – себто вони з друзями «бомбанули» дві квартири і магазин. І ні разу поки що він не попався. Драйв Вови – це адреналін, який закипає у крові, коли ти на ділі.

Вову хтось давно, ще в школі, прозвав на російський манер «волчонком», і йому це страшно сподобалось. Тепер, коли він за себе бував особливо гордий, то тихенько шептав під ніс: «Я – волчонок! Я – волчонок!», шкірячи жовті від сигарет і браку гігієни зуби.  (більше…)

Позначки:, , , , , , , , , ,

назад


Наша кнопка ///