Вадим ДМИТРІЄВ. Загнаний

На щастя чи на нещастя,
в нашому житті не буває нічого,
що не закінчувалося б рано чи пізно.

А. П. Чехов  “Про кохання”

I

Уперше він подумав про це два місяці тому. І ось знову. Саме сьогодні, в понеділок.

Як завжди щопонеділка, він сидить на щотижневій нараді у директорському кабінеті. Перед ним чистий блокнотний аркуш. Він закриває очі і уявляє, як входить в цей кабінет із старою мисливською рушницею в руках. Маргарита в подиві. Поступово до неї приходить розуміння, що відбувається, яке повільно переростає в тваринний страх. Він підіймає рушницю і ніжно кладе палець на спусковий гачок.  (більше…)

Позначки:, , , , , , , , , ,

Яр. ВОРОНА. За тінню

Ластівка скинула пір’я і занурилася в теплу воду. Поєднаний санвузол у них в квартирі користувався особливою популярністю, і частіше нагадував прохідний двір з курилкою, залом засідань, ванною і в разі потреби туалетом.

– Гм… Чисте тобі шаманство на базі технічного прогресу. Епоха парових двигунів. Схоже, твій геній висить на якійсь забороненій літературі. – Ґудзь засміявся. Він засідав на мішку з білизною і, незграбно гортаючи, сіяв долі папірцями з папки, що залишив Ластівці Чоловік-у-формі.

– Він дільничний. Поліцай, не побоюся цього слова.  (більше…)

Позначки:, , , , , , , , , ,

Леля САІД. Червоні спалахи

Грудень. Нарешті випав сніг. По зимовому безжиттєве місто за відсутності снігу видавалось ще і печально-похмурим. Сірі стіни, потріскана фасадна штукатурка, рештки плюща, що обвивав будинок, ховаючи сліди розрухи. Голі гілки дерев, що стирчать у різні боки, покручені часом та вітрами. На них люди повивішували гірлянди, що миготіли кольоровими вогниками, додаючи контрасту й гротескності їх формам. Дня все менше, світло тікало з вулиць, віддаючи місто ночі та сутінкам, що не барились прийти й не поспішали відходити. Сніг продовжував падати великими лапатими сніжинками, на землі утворилось сніжно-болотяне місиво, що сотні людей ногами місили по дорозі. Година пік. (більше…)

Позначки:, , , , , , , , , ,

Надія ГРИЦАК. Нічне потьмарення

«Які ж, на ній тонкі колготи!» ─ подумки ахнув  здивований чоловік. Справді, жінка була одягнена у  мереживні панчохи ( що то саме панчохи, він дізнався цілком випадково) ─ спідниця до непристойності закотилась, тож стало видно усім бажаючим, на даний час, така привілегія надавалась лише йому,  округлі стегна, які вабили і лякали, бідолаху, водночас.

Як на таку, зимну, грудневу погоду, жінка, чи то дівчина була одягнена вкрай сміливо. Одна її нога у довгому червоному  чоботі сповзла з тротуару у калюжу, що утворилась на асфальті опісля дощу. Вона лежала ниць, носом клюючи  стару, обколоту бруківку, на вулиці  (як колись пани), панували тиша і вечір, довкруг  не було нікого. Принаймні, чоловік сторонніх осіб не побачив.  (більше…)

Позначки:, , , , , , , , , ,

Катерина ТЕЛІГА. До зустрічі з привидом

Стояла глибока, пізньоосіння ніч. Час від часу кололася їжачками першого заморозку. Ночі такого штибу страшніші за зимову хугу. Скоріш за все нагадують міцну каву– гірка, темна й завжди лишає осад, десь глибоко-глибоко на рівні сонячного сплетіння. Черговий якраз смакував залишками не дуже якісної кави, коли в поліцейському відділку пролунав телефонний дзвінок. Налякана дівчина тремтячим голосом повідомила, що неподалік від пам’ятника Гоголю натрапила на мертве тіло подружки. Черненка це не тішило. Працюючи слідчим два роки, уже встиг загорітися роботою і повністю розчаруватися, пустивши кар’єрне зростання у вільне плавання, в окремий від нього океан. Ось знову працювати в, м’яко кажучи, паскудну погоду. Мабуть, типове передозування, а мороки з цим! Краще працювати охоронцем – менше клопоту і нерви в порядку.   (більше…)

Позначки:, , , , , , , , , ,