Ілля ЛОСКУЧЕРЯВИЙ. Пакистанка. Оповідь про втому

18+

1
Поквапливо, розгонистими кроками — навпростець до смерті.
Ще хвилина — і вбивці не було б на місці. Однак Пакистанка вже підійшла до нього, осяяного вогнями супермаркету, і ті вогні випалили залишки вокзальної темряви на ній.
Вбивця посміхнувся: жертви самі його знаходили. Посмішку не було видно за високим коміром.
Пакистанка попросила цигарку.
Вбивця повагом занурив руку до кишені й дістав пачку та гроші, що там також лежали. Помітивши їх, Пакистанка зрозуміла, що слід «крутити» незнайомця на халявне пійло. Далі — залежно від ситуації: втекти або ж, як не вийде, розрахуватися натурою.  (більше…)

Позначки:, , , , , , , , , ,

Олег СТЕЦЮК. Чия нога?

Ми все далі блукали у ніч й ніч блукала нами у лабіринтах з темних вулиць, котрі розпізнаєш на дотик, шум та запах. Стоптане богом небо зуперте на антени та хрести; скрегіт вітру, клекіт ліхтарів та відлуння наших кроків.

Ми йшли Рурським провулком у середмісті, коли Місяць своїм крейдяним поцілунком огорнув перед нами барокову вежу ратуші, де жовтий циферблат вказував на квадранс[1] до півночі.

Раптом у кінці провулка щось холодне швидко пробігло повз нас. Гм! Здалося? Ми переглянулися, вповільнили хід і дещо неподалік запримітили:

— Ану підсвіти? – промовив Віктор.  (більше…)

Позначки:, , , , , , , , , ,

Назарій СТЕПОРУК. Погляд мимоволі

Він крокував похмурою вуличкою і руки трусилися зовсім не від лютого морозу. У Києві темніло зимою рано й вони не могли його помітити позаду. Ті двоє тільки от зайшли в найближчий провулок. В голові була думка тільки про те, чому саме вона це робить? Однак рішення було прийнято, вороття вже немає. Через якусь мить він вийшов зі схованки, у тіні вивіски магазину й швидко закрокував у провулок. Уже в черговий раз довелося побачити ту саму картину, що наповнила його серце ненавистю… Ніж на диво легко увійшов спочатку під одне серце, потім під друге, та чомусь легше не стало. Тоді він проковтнув свою ненависть, вилетів з провулку, збивши когось по дорозі, та помчав в нічну далечінь великого міста…  (більше…)

Позначки:, , , , , , , , , ,

Сергій САВЧЕНКО. Книгоїдка Олеся

Аркуш паперу лунко захрускотів в долоні. Пальці рішуче вклали сторінку з книги до красивих дівочих губ. Розкритий рот безжально поглинув зіжмаканий лист. Папір швидко розмок від слини та приречено попрямував в нетрі дівочого тіла.

Вона його навіть не жувала…

Йшов сьомий тиждень. Книги закінчилися. Гроші і все, що можна було на них обміняти – теж. Порожня, заставлена в ломбарді квартира, і вона на підлозі з палітуркою книги відомого українського неокласика.  (більше…)

Позначки:, , , , , , , , , ,