Микола ЧЕРКАСОВ. Ритуал

Вбивство вважається одним з найтяжчим смертним гріхом. Також суворо карається законом. Засуджується мораллю. Вбивство не заради самозахисту, або захисту чужого життя… Чи під впливом емоцій… А заради божевільної ідеї. Ні! Не помститися… Не викрасти дорогоцінну річ… Це важко усвідомити розумом. Тим паче стати на місце вбивці. Це вже не людина… І не звір… Звірі вбивають щоб поїсти або захистити чи захопити територію. Потойбічний демон… Ні… Бо ще живий…

Слідчий – це особа, яка не тільки добре повинна знати законодавство та оперувати ним. А ще й бути добрим аналітиком… Розуміти психологію злочинця. Його мотивацію, цілі. А також вираховувати наступні кроки. 

Андрій – молодий слідчий. Чотири роки тому з відзнакою закінчив Харківський національний університет внутрішніх справ. Добрі показники в роботі, активна позиція, декілька розслідуваних гучних справ. Вбивства – його «улюблений» напрямок.

12 січня 2017 року стало шоковим для харків’ян. Буквально біля центру міста на набережній було знайдено труп дівчини. Блондинка, довговолоса, високого зросту, худорлявої статури. «Хто її? Навіщо?» Версій завжди дуже багато. Проте спочатку потрібно провести огляд місця події.

Біля сьомої години ранку місцевий житель вигулював собаку. Її погляд або нюх зацікавило дещо, що знаходилося під мостом через річку.

– Рекс! Ти куди побіг! Вернись! Я не полізу за тобою!

Власнику собаки нічого не залишалося, як прослідувати за ним. Так як пес довго не повертався, він включив ліхтарик. До нього тут вже хтось ходив. Проте від побаченого чоловіку стало зле. Він побіг звідти. Та викликав поліцію та швидку.

– Швидше приїздіть! Тут людина вся в крові…

Патрульна поліція приїхала швидко. Декілька пізніше карета швидкої. Поліцейські поближче підійшли до тіла та зрозуміли, що трапилось серйозне лихо. Та потрібна участь слідчо-оперативної групи з експертами. А можливо й групи «по тяжким»…

Під мостом на мерзлій землі на спині лежала дівчина. Вся без одягу та в крові. В грудях де серце мався отвір. Поряд був розкиданий одяг та сумочка. На обличчі дівчини жах. Нібито демона побачила. Місце події було жахливе і навіть – потворне. Ніякої гуманності…

Через лічені хвилини про дану подію дізналося керівництво даного району міста Харкова, міського та обласного управлінь. Особовий склад був піднятий по тривозі. Місце події було огороджено щоб не допустити сторонніх та зберегти докази. Виставлена охорона. На місце виїхала група з найдосвідченіших працівників. Дільничні та оперативні працівники почали обхід навколишньої території. Переглядалися відеокамери, що поряд.

Андрій сьогодні мав бути вихідний. З дівчиною добре провів ніч у клубі, проте не пив. Це його головне правило. За п’ять хвилин привів себе у бадьорий стан.

– Що в нас?

– Вбивство! У жертви можливо відсутнє серце. Дівчина гола.

– Щось новеньке! Такого ще в мене не траплялося.

Слідчий, його керівник, криміналіст та судмедексперт почали огляд місця події.

– Будемо застосовувати фото та відео. Усі швидкозникаючі сліди зафіксувати в першу чергу. Де поняті?

– Ми тут!

– Добре! Починаємо.

Огляд місця події затягнувся на декілька годин.

Спочатку провели орієнтувальну фотозйомку, щоб прив’язати місце події до навколишньої обстановки. Далі оглядову – саме місце скоєння злочину. Вузлову – труп, одяг та сумочку поруч, групу слідів взуття. Останні були зафіксовані у вигляді лінійної панорами. Вкінці виконали детальну зйомку для фіксування окремих предметів, слідів та їх ознак. Все зроблено великим планом із застосуванням масштабної лінійки. Усі знімки повинні бути виконано як можливо якісно. І поки без зміни місця знаходження об’єктів.

Далі в хід пішла відеозйомка. Відзняте не побачити навіть у самих страшних фільмах жахів. Проте – це така робота.

Сліди взуття збереглися, проте можливо було відстежити лише розміри. Сам малюнок не відобразився. Як і дефекти та інші окремі ознаки. Сліди дуже часто допомагають довести провину злочинця.

Одяг дівчини лежав навколо. При більш детальному огляді пальто, кофта, футболка мали пошкодження в вигляді порізів ззаду. Мабудь злочинець спочатку вдарив дівчину декілька разів ножем ззаду. Після її роздягнув. Та видалив серце. І зробив це дуже грубо. Можливо квапився. Помітно,що точно знав де воно знаходиться. Тіло дівчини та біля неї було в крові.

В ході огляду шукали мікрооб’єкти, волосся, біологічні сліди. Злочинець міг дівчину ще й зґвалтувати. А також перевірили вміст сумочки. Гаманець з грошима та банківськими картками, а також телефон були на місці. Останній був з пошкодженим екраном. Можливо це виникло із-за падіння на землю.

В сумочці також знайшли студентський квиток, а також візитку модельного агентства. Дівчина була дуже красива…

Огляд місця події, покази свідків та можливих очевидців, а також відео спостереження нічого не дало. На камерах було видно, як йшла ця дівчина, проте її ніхто не переслідував.

Роботи було дуже багато. Тіло спочатку направили на розтин. Потрібно дізнатися, які тілесні ушкодження отримала дівчина, від чого померла, чи був сексуальний контакт, чи чинила вона опір. А можливо злочинець залишив свої сліди на ній.

Ще декілька годин роботи… І маємо результат.

Злочинець правша, великого зросту. Вірогідно підійшов ззаду та ножем в праву нижню частину спини дівчини наніс п’ять ударів. Дівчина була у стані алкогольного сп’яніння. Далі схопив за волосся та поволік у необхідне місце. Після роздягнув. Проте не гвалтував. Далі видалив серце. Робота груба, проте акуратна. Знав, що робив…

Дане звіряче вбивство викликало багато питань. Уся поліція міста працювала над даною подією. Андрій сидів за столом у кабінеті та думав. Багато версій було в його голові. Проте в кожній було якесь «але»… Через півгодини він повинен доповісти усе керівництву. Дана справа буде на контролі. Це великий жах навіть в масштабах країни.

Версія вбивства, щоб заволодіти цінними речами відпала. Гаманець, деяка сума грошей, банківські картки, каблучка, золотий ланцюжок на місці. Тим паче, дівчина була на підпитку. З нею можна було легко впоратися і без зброї.

Вбивство, щоб зґвалтувати, теж швидко відпало.

Вбивство із-за конфлікту. Помста? То навіщо так жахливо це робити?

Замовлення… В таких випадках краще робити все тихо…

– Схоже на ритуал… Проте навіщо?

Андрій подивився на монітор комп’ютера та побачив, що сьогодні повний місяць.

– «Лунатик»? Хоча якщо вбивця знову проявить себе, але в інший день, то таке прізвисько буде не актуальним.

Час доповіді керівництву настав.

– Дозвольте ввійти?

– Так! Що в тебе? Є якісь ідеї?

– Ми провели ретельно огляд місця події, розтин, оглянули речі. Зараз встановлюються контакти та вороги дівчини, дзвінки по телефону та люди, які знаходилися поряд на момент вбивства.

Також, я в голові прокрутив декілька версій. І зіткнувся з багатьма «але». Крім одної… Ритуальне вбивство…

В кабінеті запанувала тиша.

– Це серйозна заява. Проте це не повинно просочитися у пресу. Бо в місті можлива паніка. А нам цього  не потрібно. По справі ніяких коментарів! Жодних!

– А серце не знайшли?

– Ні…

– Добре! Працюй! Усі сили та засоби, які тобі потрібні! Тільки кажи! Ми повинні швидко розкрити даний злочин!

Андрій пішов до себе в кабінет. Так швидко доповіді ще не закінчувалися… Проте потрібно працювати. Кожна хвилина дорожче золота…

Через деякий час Андрій отримав інформацію по дівчині. Юлія. 20 років. Студентка Харківської державної академії культури, факультет Хореографічного мистецтва. Характеризувалася тільки позитивно. Добре навчалася, вела активне студентське життя. Багато друзів. Проте мало хто знав її особисте життя. За деякою інформацією підробляла в фотостудії моделлю. Хлопець відсутній. Нещодавно розсталися. Батьки померли – потрапили в автомобільну катастрофу. Її виховувала тітка. На даний момент знаходиться на заробітках за кордоном. Дівчина жила у гуртожитку. Явні вороги в неї відсутні.

Був перевірений її телефон. В книзі більшість номерів – студенти, з якими навчалася, викладачі. Є також декілька номерів пов’язані з роботою. Що має великий інтерес для розслідування. На один з номерів дівчина дзвонила за день до свого вбивства.

Андрій доручив колезі підготувати запроси, клопотання та іншу паперову роботу. Зайві бюрократичні справи не повинні заважати важливим діям. Він особисто вирішив поїхати до фотосалону, де могла працювати дівчина. З собою взяв колегу з кримінальної поліції.

Салон знаходився майже в центрі міста. Щоб потрапити всередину потрібно було подолати «надійні» металеві двері з домофоном.

– Добрий день! Поліція! Слідчий…

Андрій не встиг договорити, як двері відчинилися.

– Невже чекають?

Ні. Один з працівників офісів вийшов на вулицю. Андрій з колегою Артемом зайшли в під’їзд та піднялися на третій поверх.

– Добрий день! Це фотостудія «Перфект». Ми з поліції. Мене звати Андрій. Ось наші посвідчення. Можемо поговорити з вашим старшим.

– Зараз! Хвилинку! Зв’яжуся.

Дівчина на рецепшені спочатку розгубилася. Але потім подзвонила керівнику.

– П’ятнадцять хвилин. Володимир зараз під’їде. Вам можу запропонувати чай та каву.

– Якщо стільки чекати… не відмовлюся…

– Я також…

– Дві кави?

– Так! Сьогодні точно спати не будемо вночі.

Андрій посміхнувся з іронією… Так! Коли щось таке відбувається – усі працюють у посиленому режимі. Йому з колегою не звикати…

– Зараз зроблю. А поки що сідайте там на диван. Ось пульт від телевізору.

Дівчина була дуже люб’язна. Мабудь перевірки не загрожували студії, або керівник з усіма добре знаходив мову.

Хлопці присіли на диван. Увімкнули музичний канал. Оглянулися навкруги. В кімнаті ведеться відеоспостереження. Дівчина принесла каву. По запаху – дорогу…

В офіс зайшов хлопець. По реакції дівчини – керівник.

– Добрий день! Чим зобов’язаний візиту поліції?

– А ми можемо поспілкуватися без сторонніх та камер?

– Так! В мене в кабінеті. Катя, принеси і мені кави.

Хлопці зайшли до кабінету, який був дуже багатий та стильний. Величезний стіл світлокаштанового кольору з полірованою поверхнею. На якій знаходились ноутбук яскраво білого кольору, канцелярське приладдя, квіти. Попереду перпендикулярно поставлений стіл з більш дешевим оформленням. Явно підкреслюючи, хто тут головний. Крісло «директора» було виконано з перфорованої коричневої шкіри. Інші стільці були дерев’яні зі спинками, обгорнуті тканиною. Проте на них теж можна було зручно посидіти. Ззаду керівника шафа з полицями, на яких стоять нагороди та дорогі речі. А у центрі – картина. На якій зображено чорну пантеру одягнуту в золоті обладунки.

На іншій стіні велика кількість грамот та фотографій. Андрій теж був би радий такому кабінету, проте… не ті фінанси…

– Все, що ви дізнаєтесь від нас прошу тримати в таємниці!

– Добре!

– У ніч на сьогодні трапилося жахливе вбивство дівчини на ім’я Юля. Ось її данні та фотографія.

– Пригадую! Була така в нас. Дуже здібна дівчина, проте дуже правильна. В цьому бізнесі потрібно бути більше хижаком. А то з’їдять… Її вбили?

– Так.

Володимир замовчав. Його привітна усмішка зникла. Він подивився на фотографію та задумався…

– Юлія-Юлія! Кому ж ти дорогу перейшла? У тебе так гарно все починалося…

– Чому ви так говорите?

– У мене декілька бізнесів. Один з яких – ця продакшин студія. Ми створюємо відеоролики для бізнесу і не тільки. У мене в команді працюють тільки найкращі. Щоб попасти сюди потрібно пройти серйозний відбір. І Юля це змогла. Сама! Без підтримки та інших засобів. Ви розумієте… Вчора ми на студії знімали презентаційний ролик для одного американського інтернет каналу. Я теж приймав участь! Контролював все! Працювали до десятої вечора. Після цього усім працівникам я найняв таксі, яке повинно було розвести їх по домівкам. Чи куди треба…

– Чи були вчора у вас конфлікти?

– Ні! При необхідності можу показати відео з камер спостереження.

– А були в неї тут вороги?

– У нас всі добре заробляють! Проектів багато! Явних конфліктів я не спостерігав.

– Які у вас були стосунки з Юлею?

– Та ніяких. Вона дуже правильна. Мав досвід з такими… Краще тільки робоча атмосфера… Тим паче в неї був хлопець. Вони навіть хотіли одружитися.

– А що ви знаєте про хлопця?

– Майже нічого… Юля не афішувала своє особисте життя…

– Яке таксі відвозило Юлю?

– Ось номер таксиста. Це мій знайомий. Перевірена людина. Їздить на дорогому автомобілі. Він не міг. В нього дружина, діти. І все добре у житті…

– Якщо не секрет… як ви організували такий успішний бізнес?

– В мене в університеті було хобі. Я все любив знімати на камеру. Її мені подарували батьки на день народження. Я на комп’ютері монтував відео та викладав в мережу інтернет. Почали надходити невеликі замовлення. Я робив. Якість покращувалася. Закупив нове обладнання. Після перейшов на західних клієнтів. Вони платять більше. Розвинув фірму. А далі почав інвестувати в інші проекти. Хобі стало бізнесом.

Андрія хобі – це його робота. Проте він розумів, що таких фінансових рівнів не зможе мати. Ну нічого… Тим паче пригостили дорогою кавою…

Володимир не був схожий на особу, яка могла бути вбивцею дівчини. Хоча люди вміють добре грати ролі. Слідство покаже.

– А де ви провели цю ніч?

– В ресторані. У мене було романтичне побачення з однією дівчиною. Вона зірка Інстаграму, а також веде канал на Ютубі. Можете перевірити моє алібі. Воно залізобетонне.

– Я поспілкуюся з водієм таксі, а після перевірю ваше алібі. Зараз я складу протокол. Його потрібно буде підписати. Артеме, переглянь відео з камер спостереження, вчорашній день ретельно! Далі – подзвониш мені.

– Добре!

– Не має питань. Я зараз викличу таксі. Сергій мабуть вже не спить. А після з’їздимо у ресторан. Там дуже гарна атмосфера.

Артем швидко на планшеті склав протокол.

– Його потрібно роздрукувати.

– Зараз. Покличу Катю.

Нові технології не змусили довго чекати. Інформацію Андрій передав на комп’ютер офісу, а дівчина роздрукувала протокол допиту. Володимир сів ознайомлюватися. Тим часом Андрій допросив дівчину. Та склав інший протокол.

– Все!

– Без зауважень?

– Так!

Андрій ознайомив з вказаними правами та статтями, вказаними у протоколі. Володимир підписав його. Далі Катя підписала свій.

Через декілька хвилин потому подзвонив у Володимира телефон.

– Сергій приїхав.

Разом зі слідчим він спустився вниз.

Сергій вже їх чекав. Чоловік невеликого зросту, проте міцної статури. Поряд з ним був чорний Мерседес елітного класу.

– Добрий день! Мене звати Андрій. Ось моє посвідчення. Нам потрібно поспілкуватись.

– Добре! Можете присісти мені в машину.

Володимир пішов в офіс. Андрій з Сергієм сіли в автомобіль.

– Вам знайома дана дівчина?

Андрій показав фотографію Юлі.

– Так!

– Ви її вчора відвозили додому?

– Так! І ні! Вона поїхала не до себе додому, а в інше місце.

– Ви пам’ятаєте куди?

– У мене все фіксується на навігаторі. Місця, час.

– Це добре!

– А що трапилося?

– Юлію вбили…

– Коли?

На обличчі Сергія з’явилися емоції. Він повернувся до слідчого.

– Така приємна дівчина! Як це трапилося?

– Знайшли вранці під мостом…

Андрій коротко описав подію.

– У мене залізне алібі. Я був за містом. У мене є свідки. Проте це великі люди.

– Мене цікавить інше. Куди поїхала Юлія? І в який час.

– В 22.48 ось в це місце.

Сергій на навігаторі показав адресу.

– Це не адреса її мешкання?

– Ні! Вона живе в гуртожитку.

– До кого вона поїхала?

– До свого хлопця. Вона сказала, що тоді хотіла зробити йому сюрприз… Крім неї ще було дві людини. Ми поїхали далі. А після у мене був інше замовлення.

– Не знаєте його анкетних даних?

– Ні.

– Зрозумів. Я складу протокол допиту та роздрукуємо його в офісі. Будуть потрібні ваші підписи.

– Добре! Якщо я чимось можу допомогти… Поспілкуюся з іншими таксистами. Може хтось щось знає. Чи бачив. Я раніше на фірмі працював. Звичайну машину водив. Багато знайомих з того часу в мене залишилося.

Андрій роздрукував протокол. Після того зробив декілька дзвінків. Сергій ознайомився зі змістом та своїми правами. Після чого підписав.

– Потрібно шукати хлопця Юлії. Він нам може багато цікавого розповісти.

– Це не проблема. Зараз глянемо в анкеті.

Усі працівники перед конкурсом на роботу подають інформацію про себе. Один з пунктів – достовірність даних. Інакше можна втратити роботу без права на оскарження.

– Ось дані хлопця, його адреса і телефон. Проте це персональні дані…

– Я все знаю… І не скажу де знайшов цю інформацію. Я ж в управлінні працюю…

– Тоді поїхали до хлопця! Я завжди мріяв детективом попрацювати.

Володимир був зацікавлений у швидкому розкритті вбивства. По-перше, може виникнути багато питань навколо фірми. По-друге, дівчина йому сподобалася. Він навіть хотів з нею мати відносини. Проте вона любила іншого… І йому хотілося глянути на це «щастя».

– Володимир, ваше алібі ми перевірили. В ресторані ви «добре» відпочили…

– Так! Я люблю клубне життя. А бути яскравою персоною – моя робота.

Андрій з Володимиром вийшли у двір, де знаходилася машина останнього. Новенький БМВ Х6 чорного кольору. Здоровезні диски, чорна з червоними смугами, шкіра всередині, червона підсвітка в салоні. Номер 0001. Справжній звір.

– Такі ще службовим не видають?

– Ні! Та і навряд будуть. І за зарплатню не купиш.

– Я можу твоїм напарником побути. З дитинства мріяв бути детективом. А ти отримаєш можливість мати мої ресурси.

– Добре! Проте в рамках закону!

– Авжеж! Я проблем не хочу!

Андрій зробив декілька дзвінків.

Хлопці поїхали шукати таємничого хлопця Юлії.

Антон. 25 років. Середнього зросту, худорлявої тілобудови, блондин. Ніде не працює. Живе з батьками. Схильний до азартних ігор. Більше особливої інформації немає.

Автомобіль під’їхав до потрібної адреси. Їх вже чекали два кремезні хлопці. Кримінальний розшук.

– Є такий хлопець! Антон! Дільничний підтвердив. Хлопець нічим поганим не займається. Іноді немає роботи. І мати скаржилася на ігроманію. Зараз мовчить. Може вилікували.

– Що камери спостереження «говорять»? Є поруч?

– Так! Декілька ми знайшли. Це аптека та магазин. Керівники фірм вже направили спеціалістів щоб ми мали можливість переглянути. Чекати ухвалу суду довго.

– Так! І відео може затертися!

Ходімо до хлопця…

В квартирі знаходився Антон, який грав у комп’ютерні ігри та його мати. Андрій подзвонив в двері.

– Хто?

– Поліція! Слідче управління! Відчиніть.

За дверима ніхто спочатку нічого не відповів. Після двері відкрила старенька жіночка.

– Що вам потрібно?

– Поспілкуватися з вашим сином!

– Не потрібно! Я вже все написала! Претензій до нього не маю! Не чіпайте його! І так вже дитину залякали.

– Яка це вже дитина? 25 років. Потрібно вже чоловіком ставати…

– Погукайте сина!

– Добре! Антон! До тебе прийшли!

– Можна до вас всередину?

– Проходьте…

– Мамо, хто там?

Антон вийшов у прихожу і побачив чотирьох кремезних чоловіків…

– Я сказав, що віддам! То віддам! Навіщо до мене додому потрібно було йти! Ви мені самі до кінця місяця строк дали…

– Який строк, синку. Про що ти говориш?

– Борг…

– Ти ж віддав вже…

– Це інше…

– Ти знову граєш?

– Грав…

– Поліція. Слідче управління. Ость моє посвідчення. Де ви були вчора ввечері і сьогодні вночі?

– Вдома…

– Так! Він нікуди не виходив! Я двері замикаю, а ключ з собою беру…

– В чому були одягнені?

– Так…

– У нього іншої одежі не має. По дому так ходить. Є ще робоча.

– Ми можемо її оглянути.

– А в чому питання?

– Юлю вбитою знайшли! А вона останньою була у вас за цією адресою…

– Ні…

Антон сів на стілець та заплакав. У нього почалася істерика.

Жалюгідна картина. Проте кожна людина реагує по своєму…

– Ні! Ви помилилися! Це не може бути! Ми посварилися! Вона сказала, що піде в клуб. Проте ні! Я не вірю! Що трапилося?

Хлопці оглянули квартиру. Речей з нашарування крові не було. Ножі були тільки кухонні, і ті – тупі…

– Розкажіть все про вчорашній вечір!

– Зараз…

Хлопець пішов попити води. Спочатку випив першу склянку. Потім другу.

– Вчора вдень подзвонила Юля. Захотіла зустрітися. Проте сказала, що працює допізна. Ми давно не спілкувалися. У нас був конфлікт із-за моєї ігроманії.

Вона приїхала під опівніч. Я запросив її до оселі. Ми попили чаю з тортиком. Мати була у сусідній кімнаті. Після Юля розповіла де працює. Я був проти. Я вважаю, що це наближена до проституції робота. Володимир занервував. Проте вирішив промовчати.

Юля сказала, що так можна заробляти. А я без роботи сиджу. А також борг за ігроманію. Проте мені сказали, що є час до кінця місяця. Я все віддам. Ми почали лаятися. Вмішалася мати. Я сказав зайве. Юля не витримала та пішла.

Через деякий час я пересилив гордість та почав їй дзвонити. Проте вона не відповідала. Це часто у неї було.

– А чому ви її не зупинили?

– Через гордість…

– Якщо б не твоя гордість дівчина була б живою!

Володимир не витримав. Це жалюгідне створіння було коханням дівчини та його конкурентом. Ні!

– Що вона в тобі знайшла?

Андрій подивився на Володимира. Той зрозумів, що говорить зайве.

– Коли дівчина пішла від вас?

– Біля дванадцятої години.

– І куди направилася?

– В якийсь клуб…

– Клуби від того місця далеко.

– Чого її туди понесло?

– У неї там одногрупниця живе. Може хотіла заночувати там.

– Перевіримо. Яка адреса?

Антон назвав дані подруги та адресу.

– А ті, кому ви винні гроші? Вони не можуть щось погане зробити?

– Ні! Такого ніколи не було.

– Кому гроші винен?

Хлопець усе розповів.

Працівники кримінального розшуку засміялися.

– Знайшов у кого гроші займати. Вони самі як миші. Ми з ними поспілкуємося.

– Добре.

У одного з оперів задзвонив телефон.

– Ви впевнені? Заходила одна дівчина і виходила тільки вона? Так! Зрозумів.

– Що там?

– Крім потерпілої до ранку ніхто з будинку не виходив. Вхід-вихід тут один. Поверх великий. У хлопця алібі.

– Добре! Мати і хлопець під «олівець». Після – до кредиторів. Їх теж допитати. Я за відео пішов.

Андрій поспілкувався з власником магазину та спеціалістом по відео. Камери добре дивляться на дім. Зображення якісне навіть вночі. Андрій скопіював собі відео та дав доручення місцевим слідчим вилучити його згідно з законом.

– Частково картинка є. Проте багато ще білих плям.

– Чому? Юля звідси пішла до подруги. А по дорозі трапилось лихо.

– Вона не пила спиртне. А при ростині вже була п’яна.

– Купила по дорозі. Давай відтворимо її маршрут.

Хлопці сіли у машину та поїхали. По дорозі побачили цілодобовий кіоск. Там можна було купити спиртне.

– Доброго дня! Слідче управління. Ось моє посвідчення. У вас камери спостереження є?

– Так. Проте усі питання до керівництва.

– Добре! Давайте його номер телефону.

– Ні не можу. В мене його не має.

– Ви вчора працювали?

– Ні! Моя напарниця.

– Як з нею поспілкуватися?

– Все через керівництво.

– Добре. Де воно знаходиться.

Дівчина повідомила адресу головного офісу та телефон. Який правда не відповідав.

– Поїхали! Може сьогодні розкриємо вбивство!

– Так! Шкода, що в мене немає такого напарника.

– Нічого! Для цієї справи є!

Хлопці поїхали до головного офісу фірми. Керівництво спочатку їх ігнорувало. Але після Андрій подзвонив своєму керівнику. Той іншим людям. І важіль спрацював.

Андрію надали відео, інформацію про дівчину, яка працювала в кіоску в ту ніч, її телефон. Слідчий з нею домовився зустрітися.

– Добрий день, Ірино. Вибачте, що вас потурбував. Проте у нас важлива справа.

– Розумію. У вас така робота. Це в мене вже не в перше.

– Сьогодні вночі вбили дівчину. Ось її фотографія.

– Так! Я її пам’ятаю. Гарна дівчина. Юля. Ми з нею добре розмовляли. Вона с хлопцем посварилася. Сильна дівчина. Заради нього знайшла гарну роботу. А він «теля». Ми поспілкувалися. Після вона подзвонила подрузі, домовилася переночувати. Купила спиртне. Одну пляшку випила. Другу з собою взяла.

– А що пила. Фруктовий алкогольний коктейль. Він може вдарити по «шарах», проте зараз зима. Та і нікого не було. Народ весь як спав.

– Не всі…

– За нею ніхто не йшов?

– Ні.

Зараз оформлю протокол допиту. Андрій написав його швидко. Дівчина підписала.

Далі Андрій з Володимиром повернулися на місце події.

– Вона йшла до подруги додому і її хтось перехопив…

– Скоріше так…

Андрію подзвонив телефон. Йому повідомили, що з даною дівчиною поспілкувалися. Юлія до неї подзвонила вночі, проте не дійшла.

– Вбивця! Монстр! Звір! Більше немає слів.

– Нічого! Він знайдеться! Я теж підключу людей! Юля була для мене не просто працівником. А її хлопця я би побив. Жалюгідне… Якщо б не він…

– Його саме життя покарає…

Андрію подзвонив телефон. Він швидко відповів.

– Покарало… Він повісився…

На протязі місяця пошуки вбивці не мали успіху. Були задіяні всі ресурси. Вбивство було на контролі не тільки на місцевому рівні, проте й – на загальнодержавному. Андрій, як головний слідчий по даній справі, переживав великий стрес. Багато роботи виконано, всі відділи на «ногах», проте – ніякого результату.

Більше вбивця не робив ніяких кроків. Початок лютого місяця. Скоро повна луна. Проте усі не вірили в дані забобони. Лунатик?

Настало 11 лютого 2017 року. Завтра по вбивству Юлії повинна бути нарада… Андрій нервував. Кожен день у нього була єдина думка:

– За місяць виконано багато роботи, проте результату немає…

Андрій встав сьогодні дуже рано. Одягнувся і сів їсти. Сьогодні буде насичений день. Та не встиг почати, як задзвонив телефон…

– Знову вбивство… Невже? Які обставини?

Багато часу на розмови не було. Потрібно швидко зібратися та вирушати. За Андрієм приїхав службовий транспорт. Група в зборі. На місці вже всі чекають.

– Що в нас?

– Те ж саме. Вбита дівчина. Повністю роздягнена. Відсутній орган – печінка.

– Детальніше?

– Дівчина 30 років, невеликого зросту, повної комплекції, темноволоса, коротка стрижка. Середнього достатку, розлучена, на вихованні двоє дітей. Телефон, гаманець, гроші, банківські картки, золотий ланцюжок відсутні. Паспорт при ній.

– Все ж таки вкрав! Цього разу його спіймаємо.

– На цей раз місце вибрав не заморочуючись… Посередині тротуару. Злочинець починає нахабніти. Вбити, обікрасти, але… Видаляти орган посеред вулиці. А якщо хтось побачить? Мешканці… Чи буде проїжджати наряд патрульної поліції?

– Вбивця цього разу допустився великої помилки! Він заволодів речами жертви. Можна встановити місце знаходження телефону, його номери та куди телефонували. Картки легко відслідкувати через банкомати. А якщо камери добре зафіксують обличчя – буде дуже добре. З золотом складніше. Хоча теж знаходили… Гроші як вітер… Якщо вони зі слідами крові – то інша справа.

Не встигли колеги поспілкуватися, як службовий автомобіль був на місці. Територія була огороджена. Сторонні люди теж стояли, проти їх відділяв периметр поліцейських. Які не допускали сторонніх на місце вбивства. Поруч стояли автомобілі керівництва.

Огляд місця події тривав довго. Проте це не заважало доброму настрою Андрія.

– До розкриття справи залишилося декілька годин. А якщо злодій хитрий – днів. Вбивати в повний місяць та видаляти органи. І в кінці спокуса заволодіти речами спрацювала. Це перемога. Злодій сам себе здасть…

Андрій детально оглянув місце події. Зібрав усі можливі докази. Тіло направили на розтин. Команда відпрацювала злагоджено.

Злочинець не змусив себе довго чекати. Телефон він ввімкнув після обіду, проте з іншим номером. Сімку змінив… Хитрість не врятувала. Особа була швидко затримана.

– Я повторюю! Я купив даний телефон на ринку!

– Не бреши! Навіщо ти вбив дівчину?

– Я нікого не вбивав! Я законослухняний громадянин!

– А звідки кров у тебе на одязі?

В кабінет зайшов Андрій.

– Що в нас?

– Ось телефон дівчини! А це його новий власник!

– Я повторюю! Я нікого не вбивав! Я купив телефон на ринку!

– Ви це перевірили?

– Ні! Вас чекали!

– Чого чекати? Час лине!

– Де ви були з вчорашнього вечора по сьогоднішній ранок?

– На зміні. Я добу працював. Я охоронець. В мене зламався телефон! Я вранці купив його на ринку.

У Андрія було багато запитань. І до колег також. Проте часу було обмаль і потрібно було ставити пріоритети. Та щось робити.

– Ви їдьте на роботу, де громадянин працює охоронцем. Перевірте алібі! Я можу вам довірити цю місію?

– Так!

– А ми вирушаємо на ринок! Шукати, де куплено телефон! І що це за кров на одязі?

– Один з працівників пошкодив руку. Я надавав йому допомогу. Вдома хотів вже випрати.

– Добре. Перевіримо.

Андрій та охоронець Максим вирушили на ринок. Хлопець вказав місце. Продавець вже збирав речі…

– Добрий день! Слідче управління, ось моє посвідчення. Ми розслідуємо злочин. Даний хлопець купував у вас телефон. Ось його фотографія.

– Може так, а може ні…

– Згадайте! Це дуже важливо для справи!

– Не пам’ятаю…

– Сьогодні купував!

– Можливо…

– Хто приніс даний телефон?

– Не скажу. Ми не звітуємо перед усіма.

– Слухай сюди! Сьогодні вночі вбили людину. І той, хто це зробив, забрав даний телефон. Приніс його тобі. А ти його покриваєш. Якщо не скажеш, хто приніс телефон, я тебе посаджу за грати, як співучасника. Крім того вилучу усі твої речі та знайду ще багато цікавого. І посаджу в таку камеру, що ти в мене багато чого скажеш.

– Добре, командир. Які питання. Я працюю згідно закону і з усіма в дружніх відносинах. Старі гріхи замолив. Ваші методи роботи знаю. Розповідати не потрібно. А за гріхи інших відповідати не збираюсь. Телефон сьогодні приніс місцевий наркоман та злодій «Банан», проте на вбивство щоб піти… Навряд. Він на останньому подиху доживає… Нікого не чіпає. Хоча іноді в нього якісь дурні ідеї…

– Дякую! Це вже інша справа. Хто такий цей Банан і де мешкає?

– Ім’я – Ярослав. Прізвищ не знаю. Після смерті батьків втратив житло. Родичі виселили. Скитається по притонам. Іноді жебракує. Збирає різний непотріб. Далі сортирує та здає. Кошти хоч якісь має… Ваші знають де його шукати. А я з ним не спілкуюся.

– Добре! Вас зараз приїдуть та допитають по цьому телефону.

– Я ще півгодини буду на ринку.

Андрій зробив декілька дзвінків. Дізнався про Банана. Дав команду його знайти, а також допитати усіх свідків.

Час минав. Вбивство майже розкрито. А схожість з попереднім давало можливість вирішити два питання одним рухом.

Андрію зателефонували… Банана знайдено. При ньому також був жіночий гаманець. А на одязі сліди крові. Також поступила інформація з банку, що хтось намагався зняти гроші з карток вбитої. Проте – невдало. І банк готовий надати фото даної особи. Ще надійшла інформація з одного ломбарду, що Банан заклав золотий ланцюжок.

Почали допитувати знайомих Банана. У нього психічні розлади. Іноді трапляються галюцинації та різного роду ідеї. Наприклад, про подовження життя через вживання в їжу людських органів.

12 січня у нього з’явилася певна сума грошей. Проте, де її взяв, нікому не казав…

Злочин розкрито. Особу встановлено. Речові докази знайдені. Залишилося дізнатися – навіщо він таке робив? Точніше – в такій формі…

– Прізвище, ім’я, по-батькові…

В кабінет зайшов Андрій.

– Це він?

– Так!

– Навіщо ти таке накоїв? Де органи?

– Які органи?

– Він стверджує, що нікого не вбивав. Лише речі поцупив, які погано лежали.

– Біля вбитої?

– Так!

– Проте вона була вбита!

– Речі лежали окремо…

– Ти мені все розкажеш! Не бреши! Зараз усе детально. Як все було.

– Я йшов. Побачив, що лежить хтось. Думав, що хтось знайомий. Підійшов. А там дівчина. Гола. Поруч речі. Я їх забрав та втік. Мені гроші потрібні.

– Зараз тобі оголосимо підозру та посадимо у в’язницю! Надовго! Я тобі не вірю! Краще скажи, де органи дів!

– Я не вбивав!

– Де ти був 12 січня цього року?

– Я не пам’ятаю!

– Звідки в цей день у тебе взялися гроші?

– Які гроші?

– Микола, оформлюй! Сьогодні злочин буде розкрито.

Ще не один злочинець не визнав себе винним. Та завжди щось вигадував. Андрій не раз зіткався з таким. І вже нікому не вірив. Так… Багато питань… Наприклад, де органи? Навіщо це потрібно було робити? Якщо можна було просто вбити та заволодіти майном… Проте… Ідеї… Можливо Банан їх втілив у життя.

Андрія визвав до себе керівник на доповідь.

– Що в нас?

– Затримали місцевого злодія і наркомана на прізвисько «Банан». При ньому речовий доказ – гаманець. А також Банан намагався зняти кошти з карток вбитої, продав її телефон, заклав золотий ланцюг в ломбард. Злочинець стверджує, що це не він. Проте це діло часу. Ми зможемо доказати його причетність.

– І до першого вбивства?

– Так. Банан веде кочовий спосіб життя. Наркоман. Можливо під впливом галюциногенів вирішив так жорстоко вбивати. Також є ідея про подовження життя.

– А чому на місці першого вбивства нічого не взяв?

– Це і для мене загадка…

– Застосуйте поліграф. Хоча це не 100%, проте багато покаже.

– Добре!

Андрій вийшов з кабінету та направився до Банану. Там вже знаходився безкоштовний адвокат. Який надав клієнту добру пораду: «Нічого не говорити».

В ході оперативних заходів був встановлений свідок. Він підтвердив, що проходив біля місце вбивства. Там нікого не було. А на зустріч до нього йшов Банан. І він був в неадекватному стані. Сам з собою спілкувався та смикався. Через деякий час вдалині почувся жіночій крик. Проте свідок не став повертатися, бо спішив з роботи.

Доля та місцезнаходження органів були невідомі. Предмет, яким вбили дівчат та вилучили органи також. Доказів, які прямо вказували, що вбивства скоїв Банан не було. Що робити?

Банан був затриманий на 72 годи. Проте суду потрібні вагомі докази. Тим паче, прив’язка до першого вбивства. В його провині були всі впевнені на 99%. Проте… докази…

Було перевірено місце вбивства. Точніше, які абоненти мобільного зв’язку там знаходилися. Вбита, свідок і все. Навіть на той час ніхто не проїздив, а найближчі будинки далеко. Сліди крові на одязі Банана належали вбитій. Останніми речами він «добре» розпорядився. Що вмить попався…

Знайомі характеризували Банана, як людину, що могла «провести» такі ритуали.

Свідки підтвердили, що 12 січня Банан приніс гроші, а на банкнотах та одязі була теж кров. Проте експертизу вже зробити неможливо.

Суд виніс рішення тримати Банана за гратами без права на заставу. Це одночасно була перемога для Андрія. Проте потрібно було ще багато попрацювати. А якщо Банан каже правду? І вбивця на волі!

Робота кипіла. А час тік. Дуже швидко. День за днем…

12 березня повинна була бути повна луна. І вбивця знову вийшов на полювання. Проте нічого не відбулося. Ніяких голих дівчат без органу ніхто не знаходив. 13, 14, 15 теж нічого не відбувалося. Закінчилося!

– Це добре! Більше немає цього жаху. Дівчата можуть спокійно гуляти вночі на повну луну.

– Я ж одразу знав, що це Банан. Його як завели… Слизький тип.

Андрій спілкувався з колегою. Справа вбивств дівчат ще потребувала багато роботи. Банан стверджував, що це не він. Навіть в камеру підсаджували «спеціальну» людину. Проте він не розговорив злодія. Заволодів майном – так! Вбивати – ні! Адвокат добру пораду дав… Проте вона нічого не вирішує. Потрібно доводити провину…

– Сьогодні заслуховування по справі. 15 число. Що виконано? А мені сказати нічого. Працюю. А головне – результат.

– Та бачу. З ранку до півночі на роботі. Каву п’єш літрами. Себе не бережеш.

– Нічого. Закінчу справу – візьму відпустку. Відпочину.

– Головне – з дівчиною.

– Це проблема! Зайвого часу немає. А хто захоче без уваги бути?

Андрій зібрав усі матеріали по справам вбивств докупи та пішов на нараду. Заслуховування відбулося жорсткіше ніж завжди.

– Що у нас по першому вбивству?

– Майже нічого. Лише здогадки.

– А чим ви займаєтеся два місяці?

– Розслідую перше та друге вбивства. Виконано багато роботи.

– Це добре, що виконано! А результат?

– Ми робимо усе можливе!

– Дана справа знаходиться на державному контролі. Національна поліція, Міністерство внутрішніх справ, громадськість, журналісти… Усі хочуть завершення справи.

– По другому вбивству – усі факти проти Банана. Проте знаряддя злочину не знайшли. Як і органи дівчат.

– Так завершуй справу! Чи мені це зробити! Знаряддя викинув. Органи з’їв!

– У мене недобре передчуття…

– Екстрасенс ти мій… Закінчуй справу! Досить воду в ступі товкти!

У керівника задзвонив телефон.

– Що там? У мене нарада! Я сказав, щоб не турбували. Вбивство? Ще одна дівчина без органу? Руда… Телефон, гаманець, гроші, каблучка при ній…

Погляди керівника і Андрія зустрілися… Знову…

Поділитись ланкою в соціальних мережах

Залишити відповідь

Щоб прокоментувати, відрекомендуйтеся за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *