123

Дарина ГОРСЬКА. Біле сарі з червоною вишивкою

Андрій прокинувся в задушливій кімнаті величезного готелю в самому центрі Мумбаї. 10.00, неділя, 5 серпня. З похмілля боліла голова. Від набридливих звуків поблизу вікна — ймовірно, співу тутешніх дятлів, — вона просто-таки тріскалася. Чоловік заплющив очі. “Навіщо я пив? Нащо взагалі туди пішов?”

Розплющив. Зі стелі звисала зловісна сіра тінь.

Знову заплющив. Тепер перед ним блискавично пронеслася постать стрункої, розкішної індійської красуні. Більше останнього запитання він собі не ставив.   (більше…)

Позначки:, , , , , , , , , ,

Олена БОЛЬШОВА. План – 2066

То був звичайний, весняний, квітневий ранок. На вулиці було морозно. Семирічна Надійка бігала біля будинку пританцьовуючи та наспівуючи свою улюблену пісню. Її чорне кучеряве волосся до плечей, заплутувалося від вітру.

– Мамо, ти там ще довго поратимешся біля своїх квітів? – запитала мала, – Я хочу, щоб ти мені заплела дві косички, адже я повинна бути найгарніша у хрещеного на гостинах.

– Ти у мене й так – найгарніша, –  посміхаючись відповіла мати Наталя.   (більше…)

Позначки:, , , , , , , , , ,

Оксана МІЛЬКЕВИЧ. Одна ніч з життя супергероя

Ніч. Темінь. Залита лише місячним сяйвом вулиця. Nike м’яко і безшумно крокують по дорозі. Мій третій тиждень «геройського» патрулювання. Як яскравий приклад свого покоління, люблю містику, фільми і книги жанру хоррор, детективи, ну і звичайно ж історії про супергероїв. Але ж герої бувають різні, чи не так?

Я не кретинка чи божевільна, не подумайте, просто дівчина, яка прагне все забути. За будь-яку ціну. Будь-якими засобами. Найтяжче мені буває вночі.  Лягаю в ліжко, кладу голову на подушку, закриваю очі. Поринаю в сон. Світло, скрегіт, удар. Вскакую і починаю метатися по кімнаті, як замурований в клітці звір. Могила. Все починає стискатися: стіни, стеля, меблі. Мене лихоманить. На простір, біжи геть звідси. Виходжу на двір, дихаю, ходжу поміж дерев, розтискаю побілілі руки. Ось так все і почалося… Сіра кенгурушка, сині спортивні штани, бігові кросівки. Волосся коротке – не вчепишся. Десять років самбо і чемпіонство за тендітними плечима, майстер спорту по стрільбі і довгі ноги … Коротше знаю кілька штучок.   (більше…)

Позначки:, , , , , , , , , ,

Тетяна ТРОЇЦЬКА. Зірка Наві

Із циклу «СИСТЕМА СИРІУС»

Сьогодні місяць був іншого кольору. У своїй попелясто-жовтій круглості він набув токсичних фарб у частині, оберненій до Землі. Мірі не давала спокою природа плям його поверхні. Із усіх земних епох їй хотілося жити в тій, коли нічне світило ще було чистим, у сторіччі, коли ще не було Христа, у доісторичному небутті, без скрижалей і законів, коли хімія і фізика творилась лише природою і не було пояснень. Пряма взаємодія космосу та душі.

Цього вечора подорожі були завершені. Небо одягло ковдру ночі на свої ноги і сонце перестало дихати. Сузір’я Кассіопея припинило своє існування, біло-голуба зірка Наві згасла. Минулось вже близько семи років, як Міру кинули в її Рожеві озера. Коли у другому сторіччі Клавдій Птоломей включив сузір’я у свій фоліант «Альмагест» нарівні з 47 іншими сузір’ями, вона переродилася у енергії 55 тисяч сонць: рентгенівське випромінювання. В неї не було ані минулого, ані майбутнього. Існування зав’язане на нічній матерії.   (більше…)

Позначки:, , , , , , , , , ,

Олександр ВІТОЛІН. Люстратор з вулиці Мор

Невловимий Відчайдушний Схиблений Невидимець-маніяк знов не залишив жодних слідів і залишив бовтатися на ліхтарі голову комітету міськради по боротьбі з корупцією, який ще вчора обіцяв побороти корупцію в слідчих органах і дати дороги новим кадрам, які обов’язково зловлять Столипіна. Столипіним маніяка називали за його вірність шибениці як знаряддю вбивства. Дехто вважав, що називати маніяка прізвищем царського сатрапа непатріотично і є ознакою провінційності, але прізвисько швидко стало популярним і нічого з тим вже не можна було зробити. До того ж лемент невдоволених прізвиськом потонув у більш гучному лементі навколо версії, що замість маніяка-вішателя насправді місто накрила хвиля загадкових самогубств. Головний аргумент прихильників цієї версії був залізним: вбивця не залишив жодних слідів і на тілах жертв теж не було жодних слідів боротьби. Слідчі були б і раді списати все на самогубство, але повішені були людьми з «системи» і звичайно мали в цій системі кумів, сватів, братів, які і слухати не хотіли про самогубства.   (більше…)

Позначки:, , , , , , , , , ,

Володимир СЛІПЕЦЬ. Замерзла Чорна Роза

На подив 6 березня 1984 року виявився дуже холодним. Все було покрито важкими шарами триденного снігу. Було дуже складно пересуватися пішки, а що вже говорити про транспорт – навіть снігоочисна машина зламалася. Місто було практично ізольовано від іншого світу. І багатьом це не подобалося, адже в Смолхіллс вже давно не було чого робити. Однією з таких незадоволених була Роза Спарклі. Вона ненавиділа це місто. Воно до такої міри набридло дівчині: тут все нагадувало їй про минуле. Вона всюди бачила свого батька – людину, якого вона ненавиділа до глибинні душі за те, що він з нею зробив. Ще більше її злив той факт, що одного разу їй вже вдалося втекти з цього міста, але невдалий збіг обставин привів до того, що Роза застрягла в цьому обледенілому селі.   (більше…)

Позначки:, , , , , , , , , ,

Ксенія ЧЕРНЯЄВА. Ентропія

Можливо, назвати своє життя «нікчемним» було б помилкою, тому що воно нічим не відрізнялося від життя багатьох інших, таких простих, як я людей. Але, так, воно було нікчемним. Свою роботу я ненавидів, мешкав з жінкою, бачити котру не міг, жив на вулиці, де все приїлося, в місті, що давно остогиділо. Кожен мій день нагадував попередній. Та здавалося би, що в цьому незвичайного? І я багато разів намагався запевнити самого себе, що моє існування — це звичайне життя рядової людини. Проте то було саме існування, і ця прикра думка вперто пробиралася до моєї голови, допоки не стала нав’язливим бажанням усе змінити.   (більше…)

Позначки:, , , , , , , , , ,

Анфіса СМЕТАНІНА. Тільки ми

Чому я тут… — молода дівчина в легкому чорному пальто стояла на певній відстані від невеликої групи людей, де чоловіки були в чорних костюмах, а дами — в вовгих такого ж кольору сукнях з кофточками. Люди парами стояли під чорними парасольками, на які падав дрібний осінній дощ.

Трава вже була не така соковита і яскрава, як влітку, але все одно поки що більше спалахувала літнім зеленим, ніж осіннім жовтим.Подув холодний вітер, піднявши вгору де-не-де опале буро-коричневе листя.   (більше…)

Позначки:, , , , , , , , , ,

Олександр ДОВБАК. Фата моргана

Ще осінь календарна не наступила, але в ці останні дні серпня погода у Львові видалась напрочуд  теплою, м’якою… якоюсь солодкою на смак, на відчуття.  В повітрі вже витали аромати осінніх квітів та прозорого, чистого, ситного повітря. Наступала благодатна пора ранньої осені, коли можна було поніжитись на сонечку, не остерігаючись заливатись потами та отримати зайву порцію радіації. Голоси та інші звуки бриніли в повітрі, тіні, які були подекуди, були напівпрозорими як тонкі шовкові шалі красивих панночок, що років зі сто тому теж проходжувались цими вуличками.   (більше…)

Позначки:, , , , , , , , , ,

Марина АВРАМЕНКО. Вулицями Старого міста

Коли мені обурює тривога, я завжди іду до Старого міста і там гуляю до самого світанку, до того моменту, коли вже майже не падаю від втоми. Я приїжджаю під вечір, йду до вежі або підіймаюсь на дах і дивлюсь на захід Сонця, на те, як світло відступає на іншу половину планети, і дає темряві показати те, що вона приховує.

Іноді західні промені розфарбовують хмари в червоний, і тоді я знаю – сьогодні, коли ніч зійде як морська хвиля, вона залишить після себе подарунок для світанку, той, на який натякало Сонце, прощаючись.   (більше…)

Позначки:, , , , , , , , , ,

123