Ярослава МАКСИМЮК. Я не робот

1.

Ніка боялася. Переступати поріг було страшно, бо сумніви час від часу закрадалися і в її гарненьку голову. Але вона була щаслива, адже давно мріяла про початок дорослого життя і уявляла цей момент.

Тож Ніка відчинила двері кабінету соціального центру і ввійшла.

– Добрий день! – дзвінко сказала Ніка. – Я людина, і я прийшла оформити отримання безумовного базового доходу.  

У своїй уяві ці слова Ніка промовляла теж багато разів. Зараз вони прозвучали пафосно і трохи гордовито.

Приміщення соціального центру вражало хіба що уніфікованою функціональністю – жодних диванчиків чи вазочок з квітами. За столом – типовий офісний робот – на вигляд білявка невизначеного віку у брючному костюмі з якогось блискучого матеріалу.

– Добрий день! – відповіла вона дівчині. – Пройдіть, будь ласка, ідентифікацію.

Так, ідентифікація – це перша і основна умова для отримання базового доходу. Річ у тому, що в світі, де роботів схожих на людей чи не більше, ніж самих людей, відрізнити їх доволі важко. А право на безумовний дохід мають тільки люди, і то не всі. Власне, роботам і не потрібні гроші, бо в них немає потреби в їжі чи теплі. Однак, трапляються випадки, коли роботи вдають з себе людей, тому вже кілька років була запроваджена ідентифікація для отримання безумовного доходу. Бувало, роботи самі не підозрювали, що вони не люди, тому що з дитинства їхні батьки їх ростили як людей. Власне, тільки після проходження ідентифікації звіряються документи і оформляється рахунок.

Ідентифікатор – великий, в ріст людини, сірий прилад, що поєднує в собі рентген і комп’ютер.

Ніка підходить до нього, вмикає велику червону кнопку і каже:

– Я не робот.

Струнка дівчина з чорнявим кучерявим волоссям і синіми очима, ще кілька років тому ніхто б і не подумав запідозрити її в такому.

Лампочки на приладі загораються червоним, і скрипучим голосом той починає пищати:

– Ідентифікацію не пройдено! Ідентифікацію не пройдено! Ідентифікацію не пройдено!

– Як це розуміти? – Ніка приголомшена і збентежена.

– На жаль, ми не можемо вам надати безумовний базовим дохід, – безбарвним голосом повідомляє офісна працівниця.

Ніка ватними ногами виходить з кабінету і сідає на диванчику в коридорі. Робот, який дуже нагадує стару жінку, миє підлогу. Ніка здивована такій сентиментальності – підлогу можна очищувати і в простіший спосіб. Однак, люди, які дуже стомилися від роботів, останнім часом почали замовляти гуманізованих на вигляд роботів. Люди на Землі вже давно не миють підлоги – але якщо цього не знати, можна подумати, що то справжня жінка із зморшками на обличчі і в простих робочих штанах.

«Мої батьки завжди безпомилково відрізняють роботів від людей» – подумала Ніка, і від цієї думки на душі стало ще тоскніше.

Безумовний базовий дохід дівчині був вкрай необхідний. Адже все дитинство вона отримувала всю їжу, одяг, речі безплатно по школярському квитку, крім розкішних якихось предметів. Тепер її 18, і за все треба платити, а ще треба йти опановувати якусь професію, а оплатити навчання батьки не потягнуть.

– О, Ніко, чого така сумна? Проблеми з ідентифікацією? Не сумуй, я завжди мріяв мати красивого робота для домашнього господарства, – думки перервав Влад, білявий красень і однокласник дівчини. – Знаєш, мої батьки купили якесь опудало, а така гарна роботка, як ти, дуже згодиться, – продовжував сміятися хлопець.

– Заткнися, будь ласка, – Ніка кинула на хлопця вбивчий погляд.

– Вибач, – ошелешено відповів хлопець, – я пішов теж.

Показав рукою в напрямку кабінету.

2.

– В смислі – я робот? Це ти тупий робот, а я людина! – Влад люто дивився на офісну роботку.

– Вибачте, такі результати ідентифікації, – байдуже промовила та. – І прошу називати мене не роботом, а людиною модифікованого типу.

– Он як! А я тобі кажу, що ти робот, тупий робот! Ваше сране обладнання зламалося, я не можу бути роботом.

– Ви можете піти працювати на криптовалютну ферму, у вас чудові м’язи, – відповіла роботка, і в її тоні Влад  почув єхидні нотки.

– Я не робот, а ти божевільний робот!

Влад хотів ногою копнути Ідентифікатор, однак тут же з’явилися захисні щитки, і його невидимою силою викинуло з кабінету.

Влад стрімко підійшов до Ніки, схопив її за руку і наказав:

– Пішли звідси.

Дівчина слухняно підвелася. Вулиця літнього дня жарка і гамірна, купа різнокольорових електромобілів заповнюють її вщерть. Вони йдуть по тротуару, без жодної мети і напрямку.

– Бувають випадки, коли люди не можуть народити дитину і замовляють собі робота-імітацію, – сумно каже Ніка. – Можливо, ми такі самі?

– Не вірю! Мої родаки таким би не займалися. Це збій в їхній дебільній системі, і я не вірю, що це випадковість.

– Що ти маєш на увазі?

– Мені роботка сказала, що я підійду для роботи на криптовалютній фермі. Хіба не розумієш, вони хочуть змусити нас йти на ферми пахати! Мої батьки навчання точно не потягнуть, мамі і так урізали зарплату.

– О, хто вона в тебе?

– Перекладачка.

– Я теж хотіла йти в лінгвістику. Знаєш, вона ще на диво тримається –роботи не здатні перекладати і правильно писати тексти. Але я не думаю, що все задумано, щоб послати нас на ферми. Там теж є ідентифікація, правда в них якісь трохи інші прилади. Роботи не придатні для добування криптовалют.

– Так ми і не роботи! А ці закони про безумовний дохід! Раніше давали всім, а зараз, якщо більше 5 років не працюєш –не надійся! А ще раніше навіть працюючим давали. Повір, вони просто хочуть відправити нас на криптовалютні ферми.

Криптовалюти дуже змінилися – раніше, щоб їх отримати, треба було використовувати комп’ютери і іншу техніку. Криптовалюти останнього покоління можна добувати тільки з допомогою енергії людського тіла. Кажуть, на криптофермах жахливі умови – людей змушують постійно рухатися, щоб вони більше випромінювали тепла. Здебільшого туди йдуть алкоголіки, наркомани і інші невдахи без професії і здібностей. Але останнім часом бувають випадки, коли туди йдуть випускники шкіл, які просто не пройшли ідентифікацію. Там декому вдається заробити за декілька років на навчання, однак більшість залишається на криптофермі – робота важка, здоров’я псується, людина виснажується і витрачає всі гроші на поточні потреби.

– Я піду ще на ідентифікацію! – Ніка сповнена рішучості.

– Я теж. Коли? Давай в п’ятницю?

– Ну добре. Знаєш, один хлопець ходив 5 разів, і аж на 5 раз пройшов.

– Повір, нам просто брешуть.

3.

– Ти знаєш, я просто розб’ю цій людині модифікованого типу голову! – Влад просто не може приховати обурення.

Вони сидять з Нікою в кафе і обговорюють свою другу невдалу ідентифікацію. Ніка мне в руці стаканчик від кави.

– Що будеш робити? Серйозно?

– Нищити роботів, – понуро відповів Влад.

– Я говорила з батьками. Вони сказали, що будуть економити, щоб дати мені освіту. Але їм не вийде… Це все-одно надто дорого, і все мені купувати і ще й вчити… Я не питала в них, чи можу я бути роботом…

Ніка засмучена.

– Я питав. Мама точно пам’ятає, як народжувала мене. Я не можу бути роботом! Тобі би сказали.

– Був випадок, коли один хлопець не пройшов ідентифікацію, його не взяли на криптоферму, бо він таки був роботом. То він покінчив життя самогубством. Це так жахливо…

– А інший мій знайомий теж виявився роботом. Батьки його все-одно залишили, але він помер сам в 25. Термін експлуатації закінчився.

Влад озирнувся.

– О дивись, Алекс.

Він помахав рукою високому хлопцю. Той відвернувся і пішов до входу.

– Алекс, не пройшов ідентифікацію? – крикнув Влад.

– О Боже, не кричи, люди ж слухають, – зашикала Ніка.

Алекс повернувся. Він був блідий.

– Не пройшов. Весь наш клас не пройшов.

І вийшов.

– Якого дідька? – Влад не міг зрозуміти, що відбувається.

Ніка встала.

– Знаєш що? Раз нам там працювати… Пішли подивимся на криптоферму якусь.

4.

– Ніка… – Влад шепотом кличе подругу.

Надворі вечір, хлопець і дівчина перелізають через паркан криптоферми.

– Ніка, дай руку.

– Я сама. – Ніка зістрибує на землю. – О, вікно. Там має бути видно.

Хлопець і дівчина припадають до вікна і через щілинку в шторі намагаються розгледіти новий для себе світ, який має стати їхнім. В кімнаті молоді хлопці і дівчата біжать на бігових доріжках. На них чорні костюми і якісь дроти. Всі бліді, виснажені, без виразу в очах.

– Глянь, то ж я! – Ніка кричить від здивування.

– О Боже… І я. А он Алекс.

– І Ліля… Це ж неможливо, – Ніку всю аж трусить від побаченого.

– Давай поговоримо з ними, – пропонує Влад.

– Давай, але як?

– Ну вікно прочинене же ж! Їм душно.

Влад рвучно відкриває вікно і кричить у нього:

– Хто ви такі! Скажіть! Поговоріть з нами.

Кілька людей підходять до вікна і мовчки дивляться на Влада. В їх поглядах – порожнеча і нерозуміння. За хвилину до кімнати заходить робот-охоронець.

– Влад, тікаймо, – шепоче Ніка.

Подолавши паркан, вони біжать кілька вулиць, поки не заходять на пустий стадіон. Сідають віддихатися на траву, однак за ними ніхто не біжить.

– Я робот, – з болем в голосі каже Ніка.

В це важко повірити – її обличчя дуже витончене, вона прекрасна і дуже жива.

– Ти не робот! – кричить Влад.

– Але ж це очевидно. Я не пройшла ідентифікацію. Боже, ти розумієш, що це означає? Вони замінили на нас справжніх людей ще в пологовому будинку, щоб мати з допомогою чого добувати криптовалюти. А ці люди… Вони ж нічого не вміють, вони – просто обладнання для майнінга. Вони навіть говорити не вміють. Боже, як це жахливо… Все життя – на криптовалютній фермі. Я спалю цю чортову ферму!

– Ніко, ти розумієш, що тоді загинуть люди?

– Які вони люди? Вони більше роботи, ніж ми!

Гучний ляпас луною відізвався аж на іншій половині стадіону.

– Заткнись!- розлючено крикнув Влад.

Він сам від себе не очікував, що вдарить Ніку. Дівчина застигла від здивування і обурення. На її очах виступили сльози. Однак за мить вона зрозуміла всю жахливість своїх слів.

– Я не подумала… Я зовсім не це мала на увазі. А ще знаєш, що це значить для нас? – зі злістю продовжила дівчина. – Ми не підемо вчитися, ми не народимо дітей, ми не будемо працювати. Ми помремо років в 25-30, якщо не раніше. Ми – просто роботи!

– Є єдиний спосіб в цьому переконатися… – сказав Влад. – Піти назад до ферми і пройти їхню ідентифікацію. Вони працюють цілодобово.

– Ні, – з жахом вимовила Ніка. – А якщо тебе візьмуть таки? Це ж жахливо.

– Хочеш, чекай тут.

Влад звівся на ноги, Ніка теж.

5.

– Не підходжу, – злісно кидає, виходячи з криптоферми.

– Ми роботи, – каже Ніка.

Вона протягає йому руку і каже:

– Пішли.

Влад мовчки слухається. На Ніку найшло якесь не то натхнення, не то божевілля. Вона заводить Влада в магазин, і зовсім скоро вони виходять звідти з бензином і запальничками.

Урядовий квартал. Будинок парламенту.

– Як нема щастя, хай буде справедливість, – урочисто каже Ніка.

Вони заливають бензином і кидають факели так, ніби їдять ранішню кашу – спокійно і акуратно. Мовчки дивляться на вогонь, і їхніх поглядах немає ні жалю, ні співчуття, тільки якась фанатична віра в правильність вчинку.

6.

Поява молодої брюнетки в студії головного каналу приголомшила всіх: і охоронців, і працівників. Ніка і Влад швидко забігли в кімнату, і Ніка рвучко вирвала мікрофон у ведучої.

– Увага всім! Люди, які народилися в 2032 році і не пройшли ідентифікацію – ви і є роботи! Справжніх людей використовують як рабів на криптофермах. А нас обдурили! Нас зробили максимально схожими на людей. Нам дали людські почуття, однак не дали майбутнього і життя. Наш термін експлуатації – максимум 30 років. Ми помремо всі, рано чи пізно! А справжні люди проживуть нікчемне життя безсловесних знарядь для здобування грошей. Використання людей на криптофермах має бути припинене! Ферми повинні згоріти! За цей злочин повинні відповісти всі причетні!

Куля пролетіла попри вухо Ніки. Вона кинула мікрофон і почала тікати, однак друга куля потрапила її в живіт. Вони з Владом вибігли з приміщення і за якихось кілька хвилин за збігом обставин опинилися на тому ж стадіоні.

– Ніко… Ти помреш?

– Якби я була людиною, я померла відразу ж, – засміялася Ніка.

– Але тобі боляче?

– Так… Дуже.

Ніка лежала на траві і її кров цівкою розтікалася по стеблинках.

– Дивись! Горить! Це ж криптоферма Вайт Біткойн, – скрикнула Ніка. – Ми виграли, вони нас почули!

– Ніко… – Влад взяв дівчину за руку. – Я радий, що теж робот, як і ти… Ти завжди мені подобалася.

– Ми були б чудовими людьми… – ослаблим голосом сказала Ніка.

 

P.S. Все прочитане вами є художньою вигадкою. Автор не має нічого проти криптовалют і бажає всім людяності.

Поділитись ланкою в соціальних мережах

коментарі

  1. fantik сказав:

    бред

  2. Можливо, ви не любите це

    1. Можливо, ви не любите цей стиль, або не маєте уявлення про криптовалюти, шановний хейтер)

      1. fantik сказав:

        шановна деградована та закомплексована авторка, можливо, ви не вмієте писати або не беріться за написання свого здеградованого психологічного обличчя

        1. Чому би вам не писати від власного імені? Цікаво, хто мене так ненавидить)

  3. Ірина сказав:

    Цікава думка. Сподобалось)

  4. Admin сказав:

    Сподобалося. Але не дуже зрозуміло чому вікна на фабриці відкриті, якщо йде процес добування тепла з тіл.

Залишити відповідь

Щоб прокоментувати, відрекомендуйтеся за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *