Інна РУСНАК. Літо котиться вишнею…

***

Літо котиться вишнею, стиглим запахом снів на зорі, хюґе-станом –

так буває, коли щонайліпші моменти лягають скарбами в шухляду;

Літо кругле, як сонце, з ароматом суниці, зі смаком шерідану.

я б усе зберегла, припасла би для тебе… Але ти вже позаду.

Твій мобільний мовчить, Водафон-покриття зле роз’єднує нашу розмову.

Я б хотіла забрати це літо у осінь, коли бракуватиме світла.  

Все найкраще в житті – це оте, що спонтанно було й випадково,

щастя містить в собі Тель-Авів і Дахаб, найкоротші світанки у світі.

Я б хотіла забрати тебе до Червоного моря, в блакитну лагуну,

стати морем, яке без кінця, або вітром, піском, стати рибами в морі –

лише вдвох назавжди! Я тебе, наче скарб, заховала б в єгипетських рунах,

в піраміді Хеопса під плити століть. Тільки б наша з тобою love story

була морем, яке без кінця, була літом, теплом, була світлом прозорим.

Давай разом пройдемо життя непросте і про все, що болить, поговорим…

 

***

Хочеш, покуримо вдвох на веранді будинку під небом зірковим? –

ніч прохолодно зітхає і стигне поволі спітніла земля.

В пастку зове й перевтілює нас це кохання, як Свідки Єгови,

тільки би знати напевно, чи стане на користь нависла петля.

Хочеш, ми свято триматимем нашу обітницю бути навічно,

медитувати, мовчати, кохати, в щось вірити наперекір?

Або ж ретельно зберемо найкраще, котре сталось з нами, в наплічник

і втечемо. Перепишемо повість Шекспіра на власний манір.

Хочеш, ми будемо довго літати у хмарах, блукати у мріях

поки не втомляться крила й не трапляться з нами якісь чудеса?

Поки у змозі важливі слова відшукати в недавніх подіях,

поки тримаємо кожен на прив’язі лютого пса.

Хочеш, позаду залишимо все недоречне і звички погані,

прúкладом, потай курити від тебе навмисне лиш тільки собі?

Хочеш, ми будемо жити на повну або провисати в нірвані?

Хочеш, для тебе зміню напрям вектора й кількість годин у добі?

Але на всі пропозиції і заклинання говориш принишкло:

«Хочу, щоб поряд була ти завжди! А все решта – пусте, моя мишко…»

 

***

Мій ранок звичайний…

На кухні кипить хвилин десять вже чайник.

Годинник «Фестіна» рахує думки і перейдені вбрід відболілі образи.

Я хочу нарешті з коханням оцим покінчити назавжди відразу.

Мій ранок звичайний: заварюю каву і п’ю у гіркому мовчанні…

 

Не думати зовсім, що станеться далі, не мріяти, не помирати

щоразу, коли ти зникаєш або провисаєш між петель в безглуздому світі.

Я хочу з тобою залишитись жити в сп’янілому нашому літі,

улюблену пасту твою готувати, разом прокидатися і засинати…

 

Мій ранок звичайний…

Розплющую очі в порожньому ліжку. Наснилося наше вінчання…

Наснилися мрії, котрі розчинило крізь шибку ілюзій проміння світанку;

і діти, яких ми не мали, і те, як колись їх наворожила у парку циганка;

і наше, гадали наївно, із платини не переламне кохання.

 

Ковтаю усю гіркоту, що на дні філіжанки міцної «Лавацци»,

Пророщений біль у заблудлих словах, довжиною до контурів неба.

Скажи про одне: як далі іти? як жити навчитись без думки про тебе?

І відпусти поглинати самотність у зведених болем простінках палацу…

 

***

Він плутав її із сестрою… Коли ж зустрічав випадково –

Подовгу дивився услід, поглинаючи запах минулих вакацій.

Вона озиралася потай на те, як десь поруч кросовер

Сповільнював хід, знов її повертаючи до вакцинацій

Думками, котрих сторонилась і прагнула вже не торкатись.

Кохання? – То було захоплення, що гамувало приступи болю,

Ліпнúна із мрій, де вона з головою відтак намагалась сховатись,

Відчути сп’яніння так, наче від шостого поспіль уже аперолю.

Їй конче потрібне було тимчасове кохання без бою за власність,

Як пáсок безпеки, горнятко для кави, як пристрій зарядний.

Бо поряд із ним відчувала оновлення, силу й безстрашність,

Хоч він залишався для неї, як, власне, вона йому теж, другорядний.

Він плутав її із сестрою… Їх плутали часто котра є котрою…

Коли ж зустрічав десь обох в супермаркеті чи середмісті –

Відтак крадькома від дружини «привіт» шепотів і кивáв головою,

І наскрізь проймало, і серце ставало у ним подарованій срібній підвісці.

Поділитись ланкою в соціальних мережах

Залишити відповідь

Щоб прокоментувати, відрекомендуйтеся за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *