Додав Стос 28 Вересня, 2018 | Нема коментарів »
1913 рік. У Києві вільно сусідять люди й нечисть — упирі, чорти, перевертні, лісовики, польовики й водяники. Століттями підтримується відносний лад. Люди керують Імперією, нечисть чекає на повернення свого легендарного царя — Змія. Але одного дня все змінюється. В очереті біля Труханового острова, де здавна мешкають людиноподібні, знаходять приймака водяників з розпоротим животом. Доктор-змієголовець непохитний: загиблий — людина. Щоб розкрити таємницю і завадити новій війні між людьми й нечистю, залучають досвідченого слідчого Олександра Петровича Тюрина, який опинився у Києві проїздом. Але чи зможе він побороти власних демонів і побачити те, у що довгі роки відмовлявся вірити?.. (більше…)
Позначки:книга, лазарус, роман, світлана тараторіна
Додав Стос 28 Вересня, 2018 | Нема коментарів »
Чи уявляли ви, як звучить космос? Певно, ви спершу подумаєте про «Space Oddity» Девіда Бові. А може, кожної миті Всесвіт розширюється звуками «Блакитного Дунаю» Штрауса? 2084 рік, людство досі спостерігає в телескопи за Марсом – у надії, що одного дня таки пощастить висадитися на поверхні червоної планети і вдихнути на повні груди кисень чужої атмосфери. У відповідь на оптимістичний запит земної цивілізації у скронях гупає кров – так звучить порожнеча, глибини й виміри якої досліджує у своїх оповіданнях Сергій Рибницький. Його герої блукають вулицями Вінниці, поверхнею Марса, губляться між кільцями Сатурна та на периферії української залізниці, щоразу виринаючи з химернішої й небезпечнішої пригоди – або ні (не виринаючи). Бо коли прокручувати реальність у зворотному напрямку, Хепі Енд може стати катастрофою космічних масштабів. Ви коли-небудь слухали «Місячну сонату» навспак? Ground control to Major Tom – подорож от-от почнеться. (більше…)
Позначки:збірка оповідань, книги наших авторів, Сергій Рибницький, я кисень
Додав Стос 17 Вересня, 2018 | Нема коментарів »
Дощило жовтим… чи жовте? Чи, може, пожовкле? Уперше Борис не знав, як правильно назвати те явище, котре споглядав. Скло вікна поступово жовтіло, і все — й дерева, й будинки, й автівки — потроху вкривалося жовтавим брудом. Десь хтось засигналив, пролунав виск гальм. Вочевидь, на пожовклій трасі ледве не сталася аварія.
Борис звів очі до хмар. Вони були звичайні, сірі, та через пожовкле скло навіть повітря вже здавалося жовтавим.
«Що ж, — подумав він, — пригода від погоди».
Зателефонувала мати. (більше…)
Позначки:аліса гаврильченко, оповідання, проза
Додав Стос 17 Вересня, 2018 | Нема коментарів »
– Кажуть, намісник страшенно розлютився на тебе, лікарю.
Він навіть не поворухнувся, продовжуючи дивитися в одну точку. Сили вистачало тільки на те, щоб сидіти з прямою спиною, а не трупом лежати біля волохатих ніг.
Він усе ще тримався.
Стражник, що нудьгував, продовжував безтурботно базікати.
– Знаєш, чому ти досі в цирковій клітці? Сюди іноді саджають голодних левів. Але намісник Етроній вирішив, що смерть від їхніх іклів для тебе – занадто легка. (більше…)
Позначки:аліса гаврильченко, оракул, проза, фентезі