Богдан КОВАЛЬЧУК. Про редагування чужих творів

У редагуванні чужих текстів 80% часу займає боротьба проти ідіотського форматування: хтось замість нормальних відступів на початку абзацу, визначених горизонтальною лінійкою, вважає за краще втулити туди штук вісім пробілів; інші (особливо у віршах!) наголоси ставлять не по-людськи («При́ятель»), а казна-як («ПрИятель»).

Як не дивно, переважна більшість авторів не чула про таку чудову функцію абсолютно будь-якого текстового редактора, як рівняння по обох краях, через що найчастіше луплять купи пробілів і навіть табуляції (—>).

І це я мовчу про розпрокляте тире! То воно постає у вигляді скороченого тире, то — як дефіс, а в особливо тяжких випадках — елементом маркованого списку.  Є два основних види тире — повне («—») та скорочене («–»). Останнє призначене (головним чином) для позначення часових відрізків (ув українській мові). Наприклад, пункт із резюме: «2009 – 2014 — Київський національний університет імені Тараса Шевченка». Втім, часто це саме скорочене тире луплять туди, де воно ні в тин, ні у браму, ні у якісні двері.

А є ще дефіс («-»). Багато хто думає, що це — тире, але дефіс використовується всередині тієї чи іншої лексеми (наприклад, «чорно-білий»). І використовувати його замість тире — дуристика.

Додайте сюди невідь-звідки взяті латинські лапки замість кириличних („“ або “” замість «»), латинські ж лапки замість апострофа («Перемир”я») — отримаєте такий вінегрет, що мимохіть закрадається припущення стосовно неадекватності того, хто цей текст узагалі породив.

Трясця, невже так тяжко навчитися друкувати на комп’ютері? Реально вбив щонайменше три останні години, вишукуючи ці дурнуваті «викрутаси». За-бем-ба-ли! 

P.S. Недотримання базових вимог щодо форматування особисто я розцінюю як одверту неповагу до того, кому доведеться надалі працювати з цим текстом. А ви?

 

Поділитись ланкою в соціальних мережах

коментарі

  1. Галина сказав:

    А мене забембали філологи, які не можуть написати жодної статейки про те, як той текст форматувати, але дуже поспішають інших ідіотами називати. Які є норми форматування? Де про це можна почитати? Як то нагуглити?

    1. Roxana сказав:

      А в тім-то й справа, що вимоги в кожного смвої, і непогано би їх надіслати чи опублікувати у вільний доступ перед тим, як збирати рукописи.

    2. Roxana сказав:

      Так звані латинські лапки – “” стандартні в кирилічній клавіатурі.

      Badum-ts!

    3. Alisa сказав:

      Ніхто нікого ідіотами не називав, говорилося про ненормальне форматування, коли автор не знає, що є певні функції у документі ворд. Це був просто крик душі, і це дійсно крик душі багатьох редакторів, коли замість редагування тексту, вони мусять вбивати час на форматування, щоб вийшла нормальна книжка. Адже форма дійсно дуже важлива, вона відображає зміст.

  2. Філолог, який не може написати жодної статейки сказав:

    Шановні любителі абиякого форматування в текстах!

    Це — продовження мого крику в нікуди, розпочатого цим дописом.

    На ваші вельми ґречні вимоги — пояснюю:

    • довге тире (—) ставиться скороченням клавіш «Правий Alt + -»;

    • скорочене тире (–) ставиться скороченням клавіш «Правий Alt + Shift + -»;

    • нормальні лапки («») ставляться скороченням клавіш «Правий Alt + » для закривання;

    • латинські лапки із відкриванням ізнизу („“) ставляться скороченням «Правий Alt + Shift + » відповідно;

    • наголос ставиться, якщо стати курсором на наступну після наголошеної літеру, а тоді використати скорочення «Правий Alt + ~».

    Два зауваження:
    • все це працює винятково з українською набірницею.
    • все це працює під UNIX-подібними вільними системами (GNU/Linux та різні там BSD). Чи працюють ці скорочення на вінді® — питання не до мене, бо я віндою® не користуюся більше семи років, але користувачі вінди® ТОЧНО мають знати, які скорочення працюють у них. Зрештою, якщо ви можете собі дозволити вбухати 3500₴ у вінду, а тоді ще ~2000₴ в МСОфіс®, то можете дати стольник комусь, хто навчить вас користуватися всім цим добром.

    Тепер краще?

    P.S. Символ гривні (₴) ставиться скороченням «Правий Alt + Shift + 3» (остання — то трійка, а не літера «З»).

    1. Філолог, який не може написати жодної статейки сказав:

      Оскільки «Стос» відмовився показувати символи, то в пунктах про лапки («» та „“) останніми клавішами скорочення мають бути трикутні стрілочки, що розташовані типово на клавішах «Б» та «Ю».

      1. Галина сказав:

        ДЯКУЮ! З цього й треба було розпочати. Будь ласка, наступного разу трохи більше професіоналізму, а “крики” залишіть для особистої сторінки на Фейсбуці, де з Вами зможуть обійнятися та поплакати й інші філологи, яким допекли недолугі автори. Справді, велике Вам СПАСИБІ І НИЗЬКИЙ УКЛІН! Хай на Вашому життєвому шляху ніколи не трапляються автори з дислексією! 🙂

    2. Галина сказав:

      Щойно знайшла хвилинку, щоб уважно прочитати Ваш коментар, навіть собі його скопіювала в окремий файлик і, мабуть, забираю своє “дякую” назад. Три з лишком тисячі за операційну систему, яка необхідна для роботи – це не багато. Не усі користуються МС Офісом. Особисто знаю дуже багатьох письменників, які пишуть в Гугл Документах (безкоштовних!). А навіть, якщо так, то чому у Вас стільки злості на цих людей? До речі, порадами Вашими не зможу користуватися, бо у програмі, в якій пишу я (Scrivener – купувала рік тому із 50% знижкою за $20, пишу, бо бачу, яке для Вас важливе питання грошей), всі ці шорткати не діють. З огляду на все це, п’ять рядочків Ваших порад стольника не вартують. Іще раз побажаю Вам професіоналізму. Серйозно… Вам його бракує.

Залишити відповідь

Щоб прокоментувати, відрекомендуйтеся за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *