Подвійні 20-ті

назад

Літмайданчик оголосив, хто отримає спецвідзнаку в рамках конкурсу «Подвійні 20-ті»

Конкурс «Подвійні 20-ті» нарешті остаточно дійшов до логічного завершення! Літмайданчик оголосив, яке оповідання отримає спецвідзнаку. Ним виявилося До слова (Дмитро Скочко).

Літмайданчик – це платформа для:

  • спілкування з іншими авторами;
  • публікації творів;
  • пошуку своєї публіки;
  • отримання конструктивної критики; 
  • розвитку у сфері літератури;
  • вдосконалення власної майстерності.

Форматом Літмайданчикa є проведення колективних літературних експериментів за наперед визначеними правилами.
Контактні адреси: info@lit-md.org, vita.my@googlemail.com

Журнал «Стос» щиро дякує за підтримку конкурсу «Подвійні 20-ті»!

Позначки:, , , , ,

Дмитро Безверхній: «Детектив змушує постійно “тримати фантазію в корсеті”»

Дмитро Безверхній ‒ переможець конкурсу «Подвійні 20-ті», а також автор ретро-детективного роману «Порцеляновий погляд», який нещодавно вийшов у видавництві «Темпора» і вже встиг завоювати читацькі серця. Наше інтерв’ю буде саме про ці твори. Читайте на сайті «Стос»!

(більше…)

Позначки:, , , , , , ,

Подвійні 20-ті: ПЕРЕМОЖЦІ

1 місце – Цей капелюшок вам личить (Дмитро Безверхній);

2 місце – До слова (Дмитро Скочко)

3 місце – Закон № 2-156 (Юрій Сущ)

Усі переможці отримають свої нагороди! Журнал «Стос» щиро дякує за участь і членам журі – за підтримку й оцінювання.

Але й це ще не все! За кілька днів Літмайданчик оголосить також, хто з авторів отримає спецвідзнаку! З нетерпінням чекаємо і пишемо далі!

Позначки:, , , , , , ,

Подвійні 20-ті: шорт-ліст

Сьогодні 31 березня, час оголошувати фіналістів конкурсу! Ми щиро вдячні всім, хто надсилав свої твори, всім, хто не залишився байдужим до теми 20-х. Навіть якщо ви не потрапили у шорт-ліст, пам’ятайте, що це лише конкурс, і, незважаючи ні на що, продовжуйте писати.

За рішенням журі в шорт-ліст потрапили такі твори:

Нагадуємо: імена переможців будуть оголошені 6 квітня 2020 року! А поки що вітаємо фіналістів!

Позначки:, , ,

Олександра ХОПТА. Блискітки

Дзвінок пролунав три хвилини тому, і коридори школи були майже пусті. Повз Марину пройшла завуч, важко перевалюючись з боку на бік і голосно цокаючи підборами, та ще пробігло троє п’ятикласників, що запізнювались на урок. Марина привіталась з завучем, оминула п’ятикласників, і повільно підійшла до кабінету. Перед дверима зупинилася.

Кілька секунд вона стояла, втупивши погляд у двері. Серце калатало. Огидно липке і холодне відчуття підіймалося десь зсередини. Їй хотілося опинитися де завгодно, але не тут. Але зрештою вона рвучко відчинила двері та привіталася:

— Доброго дня, десятий “А”.

(більше…)

Позначки:, , , , , , ,

Дмитро СКОЧКО. До слова

Під ранок у двері шафи постукали зсередини. Саме у двері шафи і саме зсередини. Я це чітко почув, бо всю ніч знервований пролежав без сну. Сірі ранкові сутінки заповзали крізь вікно до моєї кімнати, гралися світлотінню, рухали силуети. За хвилину стукіт в шафі повторився, і я натягнув ковдру до очей, наче дитина, яка почула шурхіт під ліжком. Тільки от батьків із сусідньої кімнати не покличеш – у цій квартирі я живу сам. Одразу в пам’яті спливли історії, які мені розповідали про цей будинок, — номер 9 по вулиці Культури, — та про трагічні долі його мешканців. В той момент стало дуже просто увірувати в містику, в неприкаяні душі, які досі не знайшли спокою. Але за вікном швидко розвиднювалося. Світло ластиком стирало бентежні думки про привидів. Третій стукіт я зустрів стоячи перед шафою з ножем у руці.

– Хто там? – запитав, прислухаючись до звуків зсередини. Мій голос, моє запитання. Як же дурнувато вони прозвучали. Розмовляти з шафою у порожній кімнаті. Це клініка, подумав я, але швидко змінив думку, коли отримав відповідь:

– Майк. Майк Йогансен.

(більше…)

Позначки:, , , , , , ,

Володимир КОМПАНІЄЦЬ. Стрічка Мебіуса

Куля у серці жевріла, пекельним полум’ям роздмухуючи біль у грудях. Невдала спроба самогубства – прояв юнацького максималізму, з роками все частіше нагадувала про себе тупим болем.  Іноді, особливо як зараз при зимній погоді, цей біль ставав нестерпним. Та саме цей біль, хоча режисер ніколи нікому не казав про це,  підтримував  той стрижень, на якому вибудувано його кредо, що гнало уперед, кожного дня нагадуючи: «Memento mori» –  Життя плинне, є лише «Тут і Зараз»!

А «Завтра?» – питав настирний розум. І сам собі відповідав: Завтра – вкрите туманом небуття.

(більше…)

Позначки:, , , , , ,

Анна КОВАЛЬОВА. Мої 20-ті

Кажуть, у смерті немає обличчя, та це неправда – я свою дуже чітко бачу перед собою. У неї блакитні очі й світле волосся, а ще дрібне ластовиння, яке вкриває її гострі плечі. Кожного разу, надпиваючи молочний коктейль, вона сьорбає, наче якесь мале дівчисько. А коли сміється, її волосся неслухняно спадає наперед, що вона мусить знову ховати тонкі пасма за вуха.

Те, що Марта зруйнує мене, було неминучим. Так само, як після одного дня неминуче настає інший. Я просто знав це. Я знав це, навіть коли ми вперше познайомились. Коли вона вперше вимушено посміхнулась, потиснувши мені руку, я дуже чітко відчув ту нестримну космічну силу, котра притягує два об’єкти один до одного, щоб, зрештою, стерти їх на порох – немов від дотику її пальців мене вдарило струмом. Так, я з самого початку знав чим закінчиться шлях разом з нею, але все-таки не змінив свій маршрут. Хіба канатоходець колись дивиться собі під ноги?

(більше…)

Позначки:, , , , , , ,

Сергій РИБНИЦЬКИЙ. Непослух Макса Брода

Вітаю, мій рідний друже! Пишу тобі із села, куди я переїхав через свій острах завершити життя в місті. Ти мені неодноразово розповідав: можна вигадати й кращу причину чому такий старий дурень як я продає трьохкімнатну квартиру, винаймає вантажівку і перевозить речі в стару хату, яка розташована на вулиці, де мене, завдяки моїй інтелігентній зовнішності і на диво достатньому запасу здоров’я, ще відносять до категорії молоді. Це справді так, навіть чоловік на десять років молодший від мене і який влітку та на новорічні свята долає нашу завмерлу в чергах митницю із польських заробітків, ходить тут із сірим втомленим обличчям немов сімдесятирічний дідок. Буває він здибається зі мною на дорозі, яка за першого дощу виповнюється калабатинами, й ми хутко озиваємось один до одного словом: «Здрасті». Ані вогнику, ані кольору в його погляді. Але це все фоново-сумне. Давай розповім тобі про веселе і вічне. (більше…)

Позначки:, , , , , , ,

Федір ЯНЬКО. Вікно в Європу

Останнім часом Артем все частіше сперечався з дружиною, намагаючись збагнути, де той корінь зла, що все збурює та  штовхає в лабети неприязні. Проживали вони з Тамілою в заміському будинку, котрий потребував ремонту, до осені планувалось багато всього зробити, а поставили лиш одні двері й вікно — знову виникла сварка…

 Артем не став нещадно «палити емоції», зачинився в своїй творчій кімнаті й затих,  лаштуючись зрештою зосередитись, вичитати та запустити у соцмережу підготовлений  матеріал… Текст, одначе,  не надихав  — видавався  скупим  на факти, що Артем вже готовий був визнати недавній закид Таміли про те,  що блогер із нього ніякий, й нічого гідного він не заробить своєю інтелектуальною працею…

(більше…)

Позначки:, , , , , , ,

назад


Наша кнопка ///