Серпень 2015-го, Кременчук. Марго Перехрист, яка ще нещодавно покинула таку звичну й комфортну роботу в банку та вступила до лав новоствореної Патрульної поліції, стикається з неприйняттям і глузуванням колег ‒ і все через її фото з відпустки, які хтось надіслав журналістам. І тепер її служба опиняється підвішеною на волосині. Але ж це ганьба для онучки місцевої міліцейської легенди! Тож тепер, щоб довести всім, а головне ‒ собі, що вона чогось варта, Марго візьметься за розслідування дивного вбивства, що саме в ці дні сталося в одному з сонних кременчуцьких будинків…
Чи завжди ми знаємо, яким життєвим шляхом піти? Як бути, якщо цей вибір зробили за нас найрідніші?
Розшукуючи свого десятирічного сина Назара, Віктор Тодоренко дізнається про серію дивних зникнень дітей в родині Воронченків, з якої походить його дружина Ліза. У руках Віктора опиняється щоденник Алекса Багрова, в якому йдеться про таємничий «Шлях обраних», прогулянку яким здійснили усі нащадки їхнього талановитого роду.
Дмитро Безверхній ‒ переможець конкурсу «Подвійні 20-ті», а також автор ретро-детективного роману «Порцеляновий погляд», який нещодавно вийшов у видавництві «Темпора» і вже встиг завоювати читацькі серця. Наше інтерв’ю буде саме про ці твори. Читайте на сайті «Стос»!
«Безодня» – книга військово-містичних оповідань ветерана бойових дій Влада Сорда. Це не концентрація жахіть війни, а спроба автора поглянути на неї збоку по тому, як побував усередині.
Збірка неймовірних і водночас на диво чесних історій, привезених з війни, побаченої на власні очі й прожитої впродовж чотирьох років у польових окопах, на закинутій шахті, у лісах, що повсякчас прострілюються. Тут немає героїзації «своїх» чи демонізації «чужих», це просто війна, котра випала на долю нашому поколінню. А війна не добирає слів та не шкодує куль, війна триває, як і кожна з цих історій, що, проростаючи з реальності, набувають химерних метафізичних сенсів у подобі Чорного Бога й первісного жаху, який завжди чатує на нас поза межами часу й простору. 18+
Полюбляєте «жахастики» а-ля Стівен Кінг? Тоді вам не пройти повз «Гримулю»! Цим романом відомий письменник-фантаст Артур Закордонець творить справжню «кінгівську» моторош в нашій сучасній літературі. «Гримуля» — це українське «Воно» навиворіт. Це історія про дітей, але не для дітей. Про дітей та витворених ними монстрів, котрі прориваються крізь свою безмежну наївну уяву до реальності, щоб захищати, оберігати й… нести на вулиці істинний потойбічний жах, народжений із покинутих та забутих іграшок у кімнатах дитсадків.
Любий читачу! Це найогидніша та наймерзенніша збірка оповідань, яку тільки можна уявити. Хутко повертай її на полицю книгарні, звідки взяв, доки ніхто не бачить. Якщо ж ти вже купив або вкрав її та несеш додому, аби ввечері усамітнитися з цими брудними і сороміцькими історіями, то знай — тебе очікує тріпова подорож темними й смердючими закапелками чарівного вдень, проте незбагненного вночі міста Лева, де зачаїлися збочені вар’яти та вкрай підступні пісюнкові злодії, всілякі лярви та курви, лихварі-людожери та сміттярі-безхатьки… І їм кортить почастувати тебе аж ніяк не філіжанкою запашної кави з пляцками-марципанами-чоколядами. Це зовсім інший, потаємний та нечемний Львів, який не показують туристам і про який ніколи не напишуть у пристойній книжці.
Чи готовий ти скуштувати його сумнівних смаколиків?
Євген Лір уже відомий українському читачеві і як автор збірки екзистенційного горору «Підземні ріки течуть», і як перекладач не менш моторошних творів — завдяки йому українською заговорили творець «Короля у Жовтому» Роберт Чемберс та Алістер Кровлі, «найжахливіша людина на світі». Мешкає у Мелітополі, пояснює цим фактом свою прив’язаність до жахів. Нині виходить нова книга Євгена Ліра «Степовий бог», яка й стала головною темою сьогоднішнього інтерв’ю. Читайте у журналі «Стос»!
Недалеке майбутнє. В українській столиці стався теракт. Довкола панують хаос та анархія, на тлі яких люди шукають утілення власної справедливості. Відтак героїв поглинає вир трагічного перетину приватних історій, де перед кожним постає ряд важливих питань. Чи існує межа між тероризмом і благими намірами? Чи здатні ми гуманно ставитися одне до одного та світу? Чи легко бути Богом? Розвиток подій уподібнюється до макабричних танців, а діалоги головних героїв стають символічними розмовами вищих сил, що призводить до неочікуваного й вибухового фіналу.
Вбивство на
вулиці… : збірка оповідань / укл. і передм. А. Гаврильченко. – Вінниця: Дім
Химер, 2019. – 260 с.
У нашому житті –
безліч усього химерного. І хоч наука не визнає слів «проклятий», «одержимий», «підселення»,
відкидає існування привидів, бабаїв тощо, парапсихологи стверджують, що ми в
цьому світі не самі. Отож, група молодих українських авторів вирішила обіграти
«містичну» тему – і так з’явилася збірка оповідань «Вбивство на вулиці…».
Заснувавши видавництво «Дім Химер» разом із Владом Сордом, Вікторія Гранецька все ж не перестала бути насамперед чудовою письменницею. Це доводить «двостороння» збірка оповідань «Reality Show/Magic Show», видана в тому ж «Домі Химер».