Конкурс “Після опівночі”

...567...Остання

Євген ТОВСТОНОГ. Зниклий

Петра хтось несамовито шарпав за плече.

— Прокидайся, — суворий голос дружини обірвав солодкий сон, — Дмитрик пропав.

Чоловік кілька секунд перетравлював почуте. В кімнаті гомонів телевізор, шия нестерпно боліла — знову заснув на дивані. Він спробував підвестися на ноги, одночасно прогнавши залишки сну. Погляд сфокусувався на годиннику — перша ночі.

— Та, певно, пішов у туалет. Зараз повернеться, — нарешті видавив чоловік із себе, — не хвилюйся.  (більше…)

Позначки:, , , , , , ,

Валія КИЯН, Юра ЛОЦЬКИЙ. Ключ

Невиразні темні силуети видніли в тьмяному світлі ліхтарів.

— Обережно! Тут вбивали… — пролунав тихий голос на площі.

— Кого? — запитав інший.

— Коли? Тебе який час цікавить? — уточнив власник першого голосу.

— А коли тут не вбивали? Кров змили…, — озвався ще хтось.

— Кров не можна змити водою, — категорично заявив перший.  (більше…)

Позначки:, , , , , , ,

Наталія ГРИЦЕНКО. Яскраво-синій

Пити він почав ще раннього вечора.

Вчорашній день видався надто тяжким. Ніби нічого такого, чого б він не робив раніше, але цього разу все склалося не так, як би хотілося. Не ідеально. Важко. Нервово.

Тепер мусив розслабитися, і найкраще те йому вдавалося з пляшкою перед телевізором.

Він навіть не намагався вслуховуватися у те бурмотіння, воно утворювало зручний фон, під який він віддавався спогадам, приємним і не дуже. Власне, сьогодні спогади не надто тішили.  (більше…)

Позначки:, , , , , , ,

Борис КІЧОЛ. Випуск пару

Це відбувалося далеко не вперше. І хоча не можна сказати, що йому це подобалося, скоріше, він сприймав це, як буденну справу. У тих випадках, коли він починав думати, що це не зовсім добре, чи то пак ненормально, про таке не розкажеш друзям. Йому завжди згадувався Дімка, його добрий друзяка. Зараз вже важко сказати, скільки разів вони разом з мамою прибігали до них, аби сховатися від п’яного та розлюченого дяді Толі, тата Діми. Незліченну кількість разів, Діма ходив з синцями під очима, всі в селі знали, що коли його батько п’яний, буде бійка. Він бив Дімину маму, тьотю Марію, він бив Дімку. Діма розповідав, що завжди перед початком лупцювання його тато казав – я працюю, як проклятий, а ти, вилупок, і твоя сука мати катаєтеся на моїй шиї, і після всього, що я для вас роблю, ви не можете потерпіти, це лише пару стусанів, так я випускаю пар. І він випускав пару до того часу, поки не випустив душу із тіла тьоті Марії. Зараз хтось спускає пару йому в чорний хід, любив казати мій батько, хоча я не розумію, що це означає.   (більше…)

Позначки:, , , , , , ,

Ірина ПАНАС. Хто Я?

Він сидів за ноутом і грав у свій улюблений додаток. Було трохи нудно. Наркотик почав потроху відпускати, і замість скривавлених розірваних тіл на екрані монітора були тільки червоні пікселі, які навіть по кольору не нагадували кров. Ставало сумно. Додаток сам по собі Паші подобався: зомбі (в даному випадку гравець) ходив по місту і знищував людей, а ті в свою чергу розлітались на червоні шматочки, які застрягали в різних кутках екрану. Йому подобалось уявляти що це він, графіка в грі була мінімальною, від простенького додатка з соцмереж не варто було чекати кращого. Все виправляли наркотики. Світ «Зомбіленду» ставав яскравим і живим. Відірвані кінцівки, кров під ногами, крики жертв – все було наче насправді. Саме від цього Павло діставав неймовірний кайф. Але коли дурман починав вивітрюватись, нападала нестерпна хандра.  (більше…)

Позначки:, , , , , , ,

Богдан РАПП. Прокляття

Прокляття

(На основі реальних подій)

І

Було ще дуже темно. Мене розбудив старший брат, і я похапцем встав з ліжка, швидко одягнувся та пішов в гараж. Там ще звечора лежали підготовлені нами сіті і три телескопічні вудочки. Взявши їх, ми подалися селом. Повітря було прохолодним та надзвичайно свіжим. Подекуди чувся приглушений гавкіт собак, співали півні… Оминаючи німі будинки, я уявляв собі, як один за одним витягую з-під води смугасті окуні, срібні карасі чи величезні коропи. Я знав, що такої велетенської риби в нашому озері ніколи не ловили, та все одно вірив, що мені вдасться.  (більше…)

Позначки:, , , , , , ,

Людмила ЯСНА. Крик на сходах

Віті було років дванадцять. Він ходив на плавання, був сильним і здоровим. Та чомусь все одно до нього чіплялися не лише старші хлопці, а й однолітки. Призначили цапом-відбувайлом, і він ніяк не міг позбутися цієї принизливої ролі.  (більше…)

Позначки:, , , , , , ,

Неоніла ДИБ’ЯК. Миколин годинник

Ганна дивиться у вікно. Перед подвір’ям гасне дорога, розчиняється у вечірньому сутінку, одним кінцем дотикаючись до розмитої світлої точки сільського ліхтаря, іншим, тим що веде до траси на райцентр, поринає у яркуватий, зарослий терняччям, глодом та іншим дрібноліссям видолинок. З того ярка щовечора виповзає темрява, накочується густим валом на хату, на зруйновану колишню колгоспну ферму і далі на село. Жінка її не проганяє, світла не вмикає, звиклася.   (більше…)

Позначки:, , , ,

Наталія ЛАВЛЄНЦЕВА. Свічка

Жовтогаряче полум’я свічки жадібно чекало на свою жертву. Із тією ж спраглою жадобою у напівпрочинене вікно зазирав місяць у повні, проливаючи між важких портьєр примарне, ніби потойбічне світло. Більш нічого не освітлювало кімнату після опівночі, де на дальній стіні похитувалася чорна тінь жіночого силуету.

– Як це полум’я пече, так нехай пече серце твоє за мною, віднині і навіки…  (більше…)

Позначки:, , , ,

Вікторія КОТЄЛЬНІКОВА. Марія

Був пізній вечір, медсестри мінялися змінами, а у крайній палаті все ще лунали крики та стогін. Вони розносилися по довгому темному коридору і віддавалися відлунням по стінам. Лікар вкотре за день йшов до палати, щоб перевірити чи не потрібна Марії стороння поміч. Вона так довго мучилася, стогнала, кричала, глибоко дихала і плакала. Вся спітніла, вона виглядала хворою і дуже втомленою. Вона сиділа на краю ліжка, розвівши ноги в сторони, і важко дихала.

– Як почуваєшся? – спитав лікар.

– Бувало й краще, – відмовилася молода дівчина.  (більше…)

Позначки:, , , ,

...567...Остання