Конкурс “Після опівночі”

...678

Євген ОНОФРІЙЧУК. Думаєте, я жертва?

О другій ночі мене збудив телефонний дзвінок. Голос зі слухавки невпинно торочив.

Я второпав лише те, що через півгодини я маю бути в госпіталі. Нашвидку вдягнувся, і вибіг з квартири, набираючи номер телефону.

– Гас, ти певно жартуєш? – перепитав я, втискаючи педаль газу в підлогу. (більше…)

Позначки:, , , ,

Ольга ВІНІЧУК. Gharpy Poltergeist

Різким рухом Анна закрила книгу і відклала її в сторону. Останніх двадцять сторінок тексту вона зовсім не зрозуміла, хоч і перечитувала деякі рядки по кілька разів. Було пів на третю ночі. Анна смикнула вимикач лампи і світло згасло.

Ліжко було занадто великим, занадто незатишним і холодним. Анна накрилась ковдрою до самого підборіддя і заплющила очі. Сон не йшов. Отруйними зміями в голову лізли думки, уривки спогадів; зароджувались липкі бруньки мрій, яким не судилося розкритись. Але зараз, вночі, здавалося, що ці зародки розростуться, матеріалізуються, варто лише трохи посвітити сонцю… Чому б цим фантазіям не заколисати Анну, не впустити її до свого світу?.. (більше…)

Позначки:, , , ,

Олексій ГАДЕЦЬКИЙ. Прокляття крові

Нічними вулицями збентежений люд збігався до каплиці, що стояла в центрі містечка. Ксьондз виносив свячену воду і вимоченим в ній віником окроплював присутніх. Люди тримали в руках запалені смолоскипи, вила, гострі палиці, сокири. Жінок і дітей не було. Зібралися лише чоловіки, що могли вполювати звіра.

Ми з батьком підбігли якраз в той час, коли ксьондз востаннє окропив мисливців водою і благословив на вдачу. Збуджений гурт посунув на околицю міста, де стояв самотній будинок.  (більше…)

Позначки:, , , ,

Ярослав ШИЛОВИЧ. Давніше за вугілля

Тож ви хочте дізнатись, як я оце зостався без руки й ноги? Ой, ну добре, вмикайте свого діктофона, чи що в вас там? Вже? Гаразд, поїхали. Це було у дев’яносто шостому, як зараз пам’ятаю. Хоча, іноді й хотілося б забути. Та… Не забувається таке, розумієте? Ні, ні, я в порядку, пишіть собі.

Шахти тоді закривались, роботи не було. Тож підробляли в… не буду казать, у кого, бо – самі розумієте… Тоді в нічну зміну, так би мовити, робили ми на шахті, що тоді вважалась типу як закрита, ще за совєтів, але працювали її й тоді по-чорному. Ну, спустились в забій, ясно шо без ліфта, бо економили ж на всьому. Відробили скільки там тре було, працювали як чорти, бо тому ж все мало. Вже підійматись – раптом бах!   (більше…)

Позначки:, , , ,

Роман ВЕЛИКОРОД. Темними стежками

Життя – це нескінченна погоня за метою, яка весь час випереджає тебе на один крок. Життя – це нерозривне коло, і ти в ньому застряг, мов у пастці. Нецікава робота. Заробітку від неї вистачає лиш на стандартний перелік продуктів та комунальних послуг, за які необхідно платити, щоб виживати. Виживати заради тієї ж нецікавої роботи. Дні нічим не відрізняються один від одного: вони перетворюються в розмиту довгу пляму, мов дерева вздовж дороги у вікні вагону. Ті самі люди, ті самі місця. Кожен ранок й кожен вечір. Ти грузнеш у в’язкій рутині свого безглуздого існування. Так, життя – безглузде нерозривне коло.   (більше…)

Позначки:, , , ,

Сергій СЛАБИК. Кохання до останнього

Точно не пам’ятаю, та хтось казав, що після опівночі нічого хорошого не відбувається. Щодо мене, то до певного моменту я вважав це повною нісенітницею. Тепер вже важко сказати, чи причиною моїх нещасть стало порушення саме цього постулату, чи просто в той вечір саме мені судилось потрапити під могутні жорна всесвіту. Я намагаюсь часто про таке не думати, та коли ти цілими днями просиджуєш на койці, в кімнаті розмірами 2*4, думки мають звичку непрохано просотуватись в твій розум, неначе краплини відходів через іржаву стічну трубу. Особливо в ночі, коли місячне сяйво відбивається решіткою на стіні, спогади про той особливий вечір повертаються у всіх барвах відчуттів. Не сказав би, що починалось все так погано, та все ж… Постарайтесь нічого не робити після опівночі.  (більше…)

Позначки:, , , , ,

Діана БУДКЕВИЧ. Сіра постать

Я прокинувся – і одразу захотів померти. Ранкове нещадне сонце сповістило своїм вогняним променем про початок ще одного немічного, повільного безрадісного дня. Як я не намагався закрити усі вікна і двері від палючого денного світла, кожного ранку звідкись обов’язково з’являлася підступна щілина, крізь яку разюча яскравість світу проникала до моєї змученої душі. (більше…)

Позначки:, , , , ,

Віталій ГЕНИК. Як лев рикаючий

ЯК ЛЕВ РИКАЮЧИЙ[1]

 

– Беруся! – зважливо рубає вовкуватий чужинець, позираючи на співрозмовників похмуро і зверхньо.

Очі війта насторожено зблискують з-під кущуватих брів. Одинадцять радних, що розсілися попід стінами канцелярії, нерішуче перезираються. Мигтить язичок скіпки на покуті. Знадвору осіння ніч жбурляє в шибки пригорщі холодного дощу.

Хто він, цей приплентач? Вийшов у сутінках із лісу, порожнем. Каже – заблукав. Підстаркуватий, сивий. Проте жилавий, міцний. Убраний по-панськи, при шаблі, але одяг не новий, забрьоханий багном.  (більше…)

Позначки:, , , , , ,

«ПІСЛЯ ОПІВНОЧІ»: приймаємо горор-оповідання на літературний конкурс!

ДЕСЯТЬ ПОЛОЖЕНЬ

про Конкурс горор-оповідань

«ПІСЛЯ ОПІВНОЧІ»

1. Конкурс проводиться для подальшої публікації найкращих горор-оповідань у збірці «Після опівночі», яка вийде друком 2016 року. Так-так, по суті, це прийом творів для друку на конкурсній основі.  (більше…)

Позначки:, , , , , , , , , , , , ,

...678