Конкурс “Зачаєний жах”

...91011

Роман БАТЬКОВИЧ. Дивний випадок у Биринськім лісі

1.

Одразу за поруйнованими стінами старої маслоробні, яку місцеві цеглину за цеглиною розтягли по домашніх господарствах, починав володарювати ліс, рішуче відвойовуючи окуповану людиною територію: крізь тріщини пробивалися в’юнкі мацаки плюща, землю щільно вкривав усюдисущий осот, залишки стін підпирали кущі бузку й акації, поміж якими виріс великий мурашник. Славко вистежив і полонив на стежці гнойовика, вкинув його до мурах і доволі довго спостерігав, як атакують маленькі воїни непроханого гостя, що відчайдушно бився за життя. Хлопець уряди-годи пхав наслинену соломину до мурашника, а тоді злизував їдку кислятину.  (більше…)

Позначки:, , , , ,

Микита КІЛЯРОВ. Флейта

Це послання я передаю через земну істоту, свідомістю якої заволодів на час своєї сповіді. Звісно, існує чимала імовірність того, що завтра цього бідолашного чоловіка вберуть у гамівну сорочку й констатують шизофренію. Втім, мушу щиро запевнити тих, хто ще бодай трішки вірить у потойбічне життя, що ці строки написані іншою істотою — я не можу назвати себе людиною, я — вже більше, ніж земне створіння. Світ, в якому я перебуваю, напрочуд важко описати. Найголовніше, що у ньому втілюються будь-які твої підсвідомі думки. Я спостерігав, як корчаться від страждань люди з лихими, підступними намірами, а також ті, хто боялися власних страхів. Зараз вони приречені на нескінченне захлинання у водах ілюзорних, штучно створених лих.  (більше…)

Позначки:, , , , ,

Анастасія НЕСТЕРЕНКО. НДІ ім. Лавкрафта

Цю роботу я справді дуже любив. Я уповав на науку, марив великими відкриттями та вірив, що все на світі можна пояснити. Чи треба сказати, що всі паранормальні страховиська апріорі були для мене вигадкою?  Мені, ще зовсім молодому, здавалося, що я справді зможу знайти себе у науково-дослідницькій діяльності та прославитися серед сивих геніальних вчених.

Тоді це був похмурий осінній день. За вікном клубився густий, як кисіль, туман. Це не було рідкістю, тож я спокійно чекав на кінець робочого дня. Час тягнувся надзвичайно повільно, а я вже завершив свої справи. У кабінеті було тихо і затишно, тож, втомившись за день, я буквально незчувся, як заснув.   (більше…)

Позначки:, , , , ,

Олена ІСІДІНА. 19 серпня

Я сховав мобільний глибоко в кишеню і прискорив ходу. Розпечений асфальт прогинався під ногами, і я, як у дитинстві, намагався крокувати по густих острівцях тіні. Їх дбайливо розкидали по вузькій вуличці високі столітні дерева.

Літня спека прогнала з вулиць безтурботних, і лише самотні перехожі дрібними перебіжками від дерева до дерева поспішали у своїх невідкладних справах.

Телефонна розмова залишила дивне враження. Високий і різкий старечий голос довго розповідав сусідські плітки, а в кінці знехотя проскрипів: “Уляна, бабця твоя, після своєї смерті (царство їй небесне, тьху, тьху, тьху) наказала передати тобі згорток. Знати не знаю, що там. Тверде і деревом тхне. Забирай просто зараз, ще рік я його у себе тримати не буду! Чужих речей мені не треба! Тим більше від небіжчиці”.  (більше…)

Позначки:, , , , ,

Інгвар АНТ. Гончаки з пекла

“Напевно, якщо собаки почнуть говорити,

то нам з ними стане також складно, як з людьми”

 К. Чапек

Видавалось, палаючих очей в темряві збільшилось до півсотні.

Патрони помалу закінчувались, але завивання лиш посилилось.

Нічне повітря опустилось на кілька градусів. Туман пеленою встелив прилеглий ліс, який розкинувся біля хатини. Наскочив на невелике озеро. Єдина стежка, що змією тягнулась у лісову гущавину та вибігала на шосе, була розмита тижневою зливою.

Шляху назад немає. Відрізаний.  (більше…)

Позначки:, , , , ,

Владислав КОВТУНЕНКО. Дихання стін

Історія, що сталася зі мною, може здатись нереалістичною та божевільною. Я переповідав її багатьом людям: і родичам, і найближчим друзям, але ніхто не вірив жодному слову. Дехто дивився на мене як на божевільного або психа, інші — відверто крутили пальцем біля скроні. Нічого й говорити, навіть мені самому буває важко повірити в цю пригоду. Часто здається, що події тієї ночі — лише сон, або ж прояв знаної всім шизофренії, про головний симптом якої — галюцинації — відомо навіть школярам. Але я ж знаю, що побачене і пережите було правдою. Нічим іншим, а правдою, жахливою правдою. Мої очі не могли схибити, а мозок сплутати реальність та марення. Та й ушкодження, виявлені лікарями після тієї ночі, не могли бути нанесені мною власноруч або вигаданими підсвідомістю образами.  (більше…)

Позначки:, , , , ,

Руслан БЄДОВ. Фантазер

1.

Розкажу про світ, в якому живу. Приблизно триста років тому технології віртуальної, та, так званої, доповненої реальності справляли на людську свідомість надто негативний вплив. На фундаментальному рівні спостерігалася масова інтелектуальна і культурна деградація, що призвела до загрози зникнення людської цивілізації.

Незважаючи на фантастичні можливості технологій, які дозволяли майже усе життя прожити в бажаному віртуальному середовищі, люди все одно почувалися незадоволеними. Які б гострі почуття не викликав той чи інший геймплей, цього завжди виявлялося замало. З часом те відчуття внутрішнього незадоволення призводило до депресій і масових самогубств. Цілі покоління, розчарувавшись в ідеології ери віртуального світу, губили сенс буття і покидали його у розпачі.  (більше…)

Позначки:, , , , ,

Віталій КВІТКА. Дніпровська траса

Дніпровська траса ніколи не викликала в мене довіри. Я живу поруч, і мав би звикнути до неї, але це не так. Траса як траса – просто дорога, яка, коли чесно, з балкону дев`ятиповерхівки, веде в нікуди. І все-таки завжди було щось, коли я споглядав крізь вечірню темінь на блимання фар, – щось не те і щось не так.

Хлопчиком я намагався уникати проходити повз неї. Це вдавалося, тому що школа була в інший бік. Опівдні, коли ми вирушали до бабусі, особливо влітку, траса була така як зазвичай – як і належить усякому шляху, вона вела туди, куди й потрібно було дістатися пасажирам автобуса чи маршрутки. Вона виглядала такою настільки впевнено, що вдавалося навіть забути її попередню незвичайність. Її маленьку похмурість. Однак у звичайні дні – це коли ти нікуди не подорожуєш і навіть не хочеться – я намагався обминати балкон, який незмінно виходив на цю частину життя.  (більше…)

Позначки:, , , , ,

Віталій КВІТКА. Oui, papa!

Сьогодні вранці до мене прийшли мої ненароджені діти. Хлопчик і дівчинка. Я так зрадів, що навіть не встиг подумати про їхню природу. Раніше я дуже хотів із ними зустрітися. І тепер почувався, як людина, яка не бачилась із кимось – без перебільшення – тисячу років.

Обличчя старшого, кароокого, як і моя дружина, вигулькнуло просто перед очима. Воно було протнуте світлим, усміхнене і мовчазне. З очей сина аж бризкала радість – ця метафора підходить найкраще для передачі сенсу того, що з нами відбулося в ту хвилину. Я уже не міг відірвати від них погляду.  (більше…)

Позначки:, , , , ,

Назарій ВIВЧАРИК. Помста скіфів

В абсолютній темряві він намагався знайти хоч одне сухе місце на цій вогкій підлозі. Дихати було важко через забиті груди: ті козли добряче його потовкли і дали зрозуміти, що на помилування розраховувати не доведеться.

Шморгнувши зламаним носом, він зі стогоном осів на підлогу. Мабуть, це був підвал того бізнесмена, у який його заштовхали в напівпритомному стані. Кажуть, цей їхній місцевий бізнесмен, якого всі називають Владленовичем, знюхався з якимсь азіатом і набрався від того поганих манер – став жорстоко поводитися з підлеглими, досить рішуче з клієнтами, а головне, що оточив себе охоронцями, які мали додавати статусу його постаті.  (більше…)

Позначки:, , , , ,

...91011