Конкурс “Зачаєний жах”

...234...10...Остання

Артем БАРАННІК. Краще за справжнє

Гліб знову затримався до пізньої години. Один, в темному бутафорському цеху, при світлі настільної лампи, він закінчував трьохсоту фіолетово-білу пелюстку жоржин. Минулу ніч він провів у театрі, переробляючи свою ж роботу, і сьогодні почував, що увагу і концентрація сильно впали і йому потрібен сон. Гліб часто ночував у майстерні, тому що не йшов додому до тих пір, поки не був задоволений своєю роботою. Але вимогливість і перфекціонізм, які доходили до крайності, забирали в нього сили і час. Іноді Гліб зізнавався собі в тому, що йому подобається себе мучити прагненням до ідеалу. Правдоподібність зробленого їм реквізиту приголомшувала, обманювався кожен без винятку, хто порівнював справжню річ з підробкою. Гліба вважали майстром бутафорії.  (більше…)

Позначки:, , , , ,

Олександр ЛОУРЕНС, Ема ІЛЬМ. Білий туман Карпат напередодні літа

Оксамитова завіса сутінків пророкувала недобрі сни.

Денис Тайстра не любив такі сутінки.

У своїй записній книжці, яку він охайно заповнював щосуботи, Ден писав, що такі речі його нашорошують, ба навіть лякають: всі ці літні вечори з нервовими рухами танцюючих світлячків, з терпким ароматом полину, який потолочили копита корів, крики дрімлюги на дальньому болоті та криваво-рвані передзахідні хмари; всі ці привабливі недосяжністю горизонти, з яких виростають коряві руки ясена, насадженого уздовж селищ, та туман, що піднімається з виярків…  (більше…)

Позначки:, , , , ,

Євгеній СОНЯХ. У пошуках

1.

Задум обіцяв бути неабияким, а головне – успішним. Принаймні, ми з Вітьком у це щиро вірили. Після того, як я розповів йому про свої наміри з місяць провести у мандрах заходом України, зосередившись на своєрідному колі – шматок Вінниччини та Львівщини, весь Франиколенд, Тернопіляндія, Хмельниччина та Буковина – він теж загорівся ідеєю долучитися до моїх пошуків. Тому саме за його пропозицією ми вирішили влаштувати дводенні посиденьки десь поблизу львівського села Стрілки. Мета – вполювати «монстра», який, за переказами та поголосами багатьох, здебільшого сільських мешканців, лякає чи не половину населення країни та завдає шкоди їх господарству.  (більше…)

Позначки:, , , , ,

Владислав УДОВИЧЕНКО. Нічний кошмар

Прохолодний вітер обдував Джеку обличчя. Огрубіле від вітру, воно вимальовувалось як кам’яна брила. Ще більш огрубілі руки, звиклі лише до важкої роботи, вони не знали втоми. Вся його сім’я загинула, при якомусь нещасному випадку. Тепер Джек не знав іншого життя, воно для нього було довгим і болісним шляхом до точки його завершення, до смерті. Подейкують, що за п’ять років подружнього життя він розучився говорити. Він не виходив друком. Все, що він їв, він вирощував на власному полі і ніколи не ходив по магазинах. Від старого життя залишилася ціла шафа білизни, та голки і нитки для усунення яких би там не було дірок в білизні.  (більше…)

Позначки:, , , , ,

Тетяна ПЕТРУШКІНА. Покарання за кохання

Під’їздна варта, що в моєму випадку складається з чотирьох згорблених бабусь, нещодавно охрестила мене «скнарою, яка нефігово так прорахувалася». А все через те, що я відмовилася від газу і вмовила свого коханого купити і поставити електричну плитку з духовкою. Нас чекають астрономічні рахунки за електроенергію, але то нічого, головне – я більше ніколи в житті не запалю сірник чи запальничку. В моєму домі ніколи не буде відкритого, живого вогню – ані романтичних свічок, які я так любила, ані газової плити, ані сірників у кишенях моїх друзів-курців. Ніколи!  (більше…)

Позначки:, , , , ,

Тетяна ПЕТРУШКІНА. Випадок у селі на дві вулиці

Я приїхав сюди працювати. Сюди – це в глухе село усього на дві вулиці десь у чорта на задвірках. Тут навіть інтернету нема. Довелось купляти модем з антеною, щоб не здичавіти зовсім, та й в роботі вряди-годи допоможе. Справа у тому, що я професійний перекладач, і нещодавно наше видавництво купило права аж на самого Мартіна. Я взяв ключі від охайної хатки на краю села, яка належала знайомим моїх знайомих, і приїхав сюди перекладати книгу, яка володіє розумами мільйонів фанатів по всьому світу, а скоро завдяки мені до них мають долучитися і україномовні читачі.  (більше…)

Позначки:, , , , ,

Євгенія ХОХЛОВА. Кальвадос

І

Про істоту не можна було говорити.  Дем’ян знав про це і щодня ледь стримувався аби комусь не розповісти. Ось наприклад цьому бармену. Худорлявий, з тонким татуюванням на передпліччі. Блакитноокий. Він міг би вислухати Дем’янову розповідь. Кажуть бармени вміють слухати уважніше за лікарів. І точно ніколи не помиляються з діагнозом.  (більше…)

Позначки:, , , , ,

Василь ТУРКІВ. Кров до крові

26 вересня 1998-го року 

Гори зачаровували його ще змалечку. Гострі шпилі кам’яних велетнів, які здіймаються щоразу вище в небо, завжди гріли малече серце, що так і мріяло одного дня зібратись у довгу подорож за небокрай, відкрити нові світи, дізнатись, що чатує на нього у цій незвичній і таємничій красі. Ще хлопчаком Юрко виходив на поріг власного дому і мрійливо задивлявся у далечінь, туди, де неосяжним зеленим полем простягався бентежний шлях невідомих обріїв. Він щоразу давав собі обіцянку осягнути цей неймовірний скарб, хоч розумів: прогулянка не буде легкою. На цій непростій дорозі його очікують усілякі перешкоди, щось таке, що й знати не знають щасливі люди. Юрко неприховано дивувався, чому заклопотані дядечки і тітоньки врізнобіч снують своє ділове павутиння і не помічають вражаючого розмаїття природи. Іноді, коли випадала можливість, хлопчина тікав від людської метушні в гущавину, напувався сосновими пахощами предковічного лісу і слухав. Спокій, тиша, гармонія панували під кожним деревцем. Недалечко дзюрчить меланхолійний струмок з кришталево-крижаною водою, в якій віддзеркалювалась його чиста дитяча душа. А зверху листя перешіптується між собою на дивній чарівній мові, зрозуміти яку може лише той, кому ця краса припала до серця настільки, що й розчинитись у ній можна.  (більше…)

Позначки:, , , , ,

Олег КАЧУРОВСЬКИЙ. Адольф

Вона лежала на лівому боці, зручно – не твердо і не м’яко. Під головою щось пухке та приємне. Ліве вушко тонуло повністю і виринало на поверхню повторюючи ритмими дихання, ніби трясовина, що поглинала та відпускала свою жертву.

Чому трясовина? Це не трясовина, не мокра, не гидка і дурно пахнуча. Це також і не піщана пастка, не сухий і не сипучий провал – там відсутня плавність повернення форми до початкової. Що ж це?  (більше…)

Позначки:, , , , ,

Олена БІЛЕНКО. Ній. Пробудження

…він був кам’яним і величезним.
Усіх, хто заслужив, він карав прокляттям і смертю.
Його помста обов’язково досягала мети.

За вікном сутеніло. Криваве осіннє сонце сідало за горизонт, прощальним скорботним промінням освітлюючи темні крони дерев. Вікові дерева, в парку навколо лікарні, скрипіли, наче жалілися, що прійшов їх час втрачати свої пишні крони. Вони хитались, хапались оголенними гілками одне за одного, та все більше втрачали листя, яке потьмяніло і почорніло під холодними осіннім вітром. Вітер, який співав свою тужливу пісню у віконних щілинах лікарні, бився об тоненькі шибки, зрідка кидаючи на них краплі дощу.  (більше…)

Позначки:, , , , ,

...234...10...Остання